Тубдиспансеру немає, але хворих лікують
Про Косівський фтизіопульмонологічний диспансер нагадує лише колишня вивіска цього лікувального закладу. Тепер на базі відомої в народі туберкульозної лікарні функціонує амбулаторно-поліклінічний заклад Косівської районної ради.
Доля Косівського протитуберкульозного диспансеру (як і інших аналогічних закладів МОЗУ на Прикарпатті) в останні роки вирішувалась по-різному. В рамках реформування оптимізовували їхню діяльність, скорочували працівників, обговорювали різні варіанти підпорядкування, вели мову про повне закриття.
Але туберкульоз, як інфекційне бактеріальне захворювання, яке найчастіше вражає легені та передається повітряно-крапельним шляхом, нікуди не подівся. В Україні щороку реєструють десятки тисяч нових випадків цього захворювання. І не лише серед соціально-незахищених верств населення.
Найперше, що вразило, коли ступив на територію колишнього тубдиспансеру — це акуратно прибрана територія, скошена трава. Не в кожного господаря таке побачиш. Зізнаюся, сподівався побачити іншу картину, бо цей заклад охорони здоров’я тривалий період був у стані невизначеності. Реформувався, але не занепадав.
В.о. директора амбулаторно-поліклінічного закладу Роман Сем’янів розповідає, що в них немає стаціонарного відділення, але палати з 30-ма ліжко-місцями збережено. Зараз заклад надає медичну допомогу дорослим і дітям в амбулаторних умовах. Саме це передбачено згідно з пакетом №9, законтрактованим Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Мова йде про профілактику, спостереження, діагностику, лікування хворих та їх медичну реабілітацію.
Роман Іванович розповідає, щодо них в основному звертаються пацієнти з легеневою патологією. У закладі є терапевт, невропатолог, психолог, кардіолог, рентгенолог, лікар УЗД. Працює клінічна лабораторія, яка здійснює загальноклінічні, біохімічні дослідження, аналіз харкотиння.
За словами в.о.директора, послуги лабораторії, як і прийом хворих спеціалістами, є безкоштовними, бо це фінансує НСЗУ. Єдина умова для пацієнта — електронне направлення від сімейного лікаря. Функціонує і маніпуляційний кабінет, де медсестра зробить ін’єкцію, поставить крапельницю.
— Наш поліклінічний заклад займається також мобільною паліативною медичною допомогою дорослим і дітям, — каже Роман Іванович. — Надаємо її тільки амбулаторно, зокрема онкохворим; тим, хто має неврологічну патологію, цукровий діабет; серцевим хворим — після гострого перебігу недуги; післяковідним хворим, котрі потребують кисневої підтримки. Даємо їм додому концентратори.
Паліативну допомогу надають людям, які мають важкі захворювання, часто невиліковні. Завдання медиків — полегшити симптоми недуги й зменшити страждання від хвороби, тобто поліпшити якість життя пацієнта, його рідних і близьких.
В амбулаторно-поліклінічному закладі Косівської районної ради, звісно, обстежують та лікують амбулаторно хворих на туберкульоз. Адже на базі колишнього Косівського фтизіопульмонологічного диспансеру залишився міжрайонний фтизіатричний кабінет, у якому працюють лікар і медсестра.
— Таких пацієнтів виявляють сімейні лікарі, дуже часто — випадково, — розповідає лікарка-фтизіатриня Світлана Мельник. — Цьогоріч маємо таких 23 випадки. 17 хворих лікуються амбулаторно, шість — у стаціонарі обласного фтизіопульмонологічного диспансеру.
За словами Світлани Михайлівни, туберкульоз — не вирок на все життя. Зараз є багато сучасних і ефективних ліків. За пів року в амбулаторних умовах можна повністю позбутись недуги. Але лікування має бути регулярним і контрольованим. Туберкульоз треба доліковувати.
— В Україні зараз змінено підхід до лікування туберкульозу — зі стаціонарного на амбулаторне. Необхідність у госпіталізації виникає лише за певних клінічних причин для пацієнтів з бактеріовиділенням, якщо неможливо надати ефективне та безпечне лікування в амбулаторних умовах. У стаціонарі таких хворих лікують два-три тижні, потім — амбулаторно. Через кілька днів після початку ефективного лікування такий пацієнт не становить загрози для інших людей і перестає бути заразним для оточуючих, — акцентує лікарка Світлана Мельник.
А ще — важливо вчасно виявляти цю недугу та раз у рік проходити рентгенобстеження, бо запущену форму туберкульозу важче лікувати, наголошують медики.
Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №22, 3.06.2022 року
