Великодні гостинці з Косівщини — захисникам на фронт
Війна завжди приносить горе, розруху, численні втрати людських життів. «Ми вас сюди не просили, йдіть геть з нашої землі», — такими словами зустрічають окупанта жителі українських міст і сіл. Загарбникам героїчно протистоять Збройні сили України, бійці Національної гвардії, підрозділи територіальної оборони.
Здолати ворога військовим допомагає і мирне населення. У с.Вербовці самоорганізувалися усі жителі вулиць Франка та Ірчана. Осердям волонтерської допомоги є подружжя Ігоря та Світлани Александруків. Минулого тижня в їхньому обійсті проходила справжня толока. Щоправда, поділена на дві локації: жінки випікали хрумкі солодощі; чоловіки займалися м’ясним виробництвом.
Річ у тому, що вербівчани Роман Гринюк і Сергій Гринюк вирішили напередодні Великодня поофірувати по одній свині для продовольчих потреб армії, щоб військові навіть на фронті відчули святковість Пасхи. З пропозицією прийшли до Ігоря Александрука, бо він досвідчений м’ясник — то решта справи за ним. І автоклав професійний на 110–115 банок має. Ще кілька чоловіків зголосилися допомогти сусідові. Двох свиней зарізали зранку та вже в господарському приміщенні взялися розробляти тушки. Жінки тим часом позносили слоїків на два довгі столи. Наповнені м’ясом — кладуть в автоклав для термічної обробки.
— В автоклав вміщується 110 півлітрових банок. їх потрібно довести до певної температури та протримати з нею визначений час, — розповідає І.Александрук.
Готовий продукт, який пройшов повну термічну обробку, обов’язково куштують. Пробують чоловіки й жінки, кажуть, що вийшло смачно. Ще б пак! Адже м’ясо домашнє, натуральне, без жодної «хімії», тож і якість продукції — відмінна. Ігор Михайлович припускає, що цього разу виготовлять приблизно 250 банок тушківок, 50–60 паштету і десь 70–90 банок консервованої гречаної і рисової каші.
За словами подружжя Александруків, м’ясну консервацію виготовляють уже вчетверте. Люди на їхній вулиці дружні, коли треба допомоги, завжди готові прийти на заклик.
До речі, зачинателем благодійної справи були саме Ігор і Світлана. Подружжя пожертвувало зі свого господарства для потреб армії свиню і бика. Потім двічі мешканці вул.Франка збирали гроші, а також за надіслані сусідами з-за кордону кошти купували по дві свині.
Чимало хлопців і чоловіків з родин, котрі мешкають на вулиці Франка, що у с.Вербовці, стали до лав захисників України. їхні мами та дружини першими згуртувалися, щоб і в глибокому тилу наближати перемогу над ворогом. Сьогодні важлива будь-яка допомога.
У Вербовці подбали, щоб українські захисники навіть на передовій відчули бодай якусь святковість Великодня.
Окрім уже згаданих м’ясних закруток, жіноча волонтерська група підготувала для відправлення на фронт смачне, запашне домашнє печиво.
— Складаємо й індивідуальні солодкі набори з трьох видів печива та пакетика розчинної кави, щоб бійці навіть у зоні бойових дій хоч на якусь мить змогли відчути великодній смак домашніх страв, — зізнається пані Світлана, — господиня, в оселі якої організували солодке виробництво.
З приємністю спостерігаю, як над випіканням печива трудяться майже десять жінок — все у них налагоджено. Кожна має свою ділянку роботи, безперебійно «працюють» аж три електродуховки. Альона та Катя з Харкова теж кухарять.
Займаючись кулінарним процесом, жінки діляться новинами з фронту, обговорюють їх і просять Всевишнього, щоб війна, розв’язана росією, якнайшвидше закінчилась перемогою українців, і їхні найрідніші живими повернулися додому. Адже захищати рідну землю від нападу ворога пішов син подружжя Александруків, два сини сусідки Пуганової, також син Галини Шведюк, чоловік Лілії Ковалюк, зять Оксани Фердиги, односельчани Василь Товарніцький і Роман Кифорак.
Сьогодні і справді чимало людей долучилися до активної допомоги для фронту. У цій величезній підтримці є і вагома частка вербівчан, які готують харчові припаси для захисників нашої держави і допомагатимуть їм до повної перемоги над ворогом.
Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №16, 22.04.2022 року
