Космацький бренд
Космач завжди був патріотичним. Його називали бандерівською столицею. У роки Другої світової війни у селі діяла УПА. І сьогодні, коли російські війська нахабно увірвалися на українську територію, космачани стали на захист Вітчизни. Одні пішли добровольцями до лав ЗСУ, інші допомагають у тилу. Про те, як космачани виготовляють маскувальні сітки, розповів настоятель церкви Пресвятої Трійці Ігор Андрійчук.
— Отче Ігорю, як Ви дізналися про те, що розпочалася війна?
— Ідучи на Богослужіння у Рушорі. Жахливу звістку мені повідомив знайомий священник з Верховинщини. Це мене приголомшило, я був спантеличений. Я і більшість парафіян перші дні були у ступорі. Не знали, що робити, але було зрозуміло, що так продовжуватися не може. До мене звернувся один парафіянин, який повідомив, що для Коломийської бригади потрібні продукти, теплі речі та інше.
Космачани блискавично зібрали все необхідне і відправили нашим захисникам. Але на цьому вирішили не зупинятися. Армія І потребує багато іншого. Тому вирішили плести маскувальні сітки, бо з інформаційних джерел дізнався, що вони зараз дуже потрібні. Ні я, ні парафіяни не мали жодної уяви, а тим більше досвіду такої роботи. У соцмережах дізнавалися, з чого їх плести. З’ясувалося.що для основи потрібні нитки, але у продажу їх не було. Ті, хто в’язав ялинки, принесли шнур, інші — тканину. Якщо не було потрібного кольору — фарбували.
— У кого переймали досвід?
— З Текучої вислали нам дві фотографії, на яких були зображені сітки, виготовлені технікою макраме. Дмитро Кіщук, який ініціював збір коштів для Коломийської бригади, виготовив спеціальний верстат. Одну кімнату у резиденції виділив для цієї доброї справи, а другу — залишили для себе. Перш ніж розпочати роботу, помолилися за наших захисників, цивільних, які перебувають під Обстрілами, щоб найшвидше закінчилися ці страхіття. І так кожного дня — роботу розпочинаємо і закінчуємо молитвою.
З кожним днем ставало легше, ми почали вдосконалюватись, виготовлені основи возили у Кобаки, Рожнів, Косів.
Дізналися, що сітки можна плести човником, так легше. Знайомий повідомив, що у Ковалівці вміють це робити. Особисто поїхав туди, випросив у них верстат, привезли його у Космач. Дехто продовжує виготовляти сітку старим методом, інші — освоїли новий. Самі змайстрували декілька таких верстатів.
— Тільки у резиденції виготовляють сітки, чи ще хтось долучився до цього?
— Зараз у Космачі виготовляють сітки у ліцеї ім.Ковча, піцерії, у власних господарствах на присілках Погір, Почоси, Ставник, а також Завояли. Верстатами ми їх забезпечили. Хочеться зазначити, що у жительки села Параски Максимчук чоловік і двоє синів воюють з ворогом, а вона невтомно трудиться вдома, раз у два дні приносить готову основу. Вона і її сім’я є добрим прикладом для односельчан. Мені здається, що ці сітки випромінюють позитивну енергетику, адже П.Максимчук вкладає свою любов не тільки длярідних героїв, а для всієї України.
Ліцею дали один верстат. Спочатку там використовували для виготовлення маскувальних волейбольні і баскетбольні сітки. Але вони швидко закінчилися, довелося шукати спеціальні нитки для основи.
— Хто забезпечує в’язальниць матеріалами?
— Чимало підприємств поофірували тканину, шнури. Також вдалося придбати їх за собівартістю і дешевше. Космачани давали кошти, навіть один підприємець з Чернівців купив партію шнура. У соцмережах звернулися до небайдужих, щоб приносили постільну білизну, яку можна перефарбувати, вживані речі та інше. За цей період я переконався, що наші люди — неймовірні. На будь-яке звернення вони відгукуються. Нещодавно була можливість придбати тканину у рулонах зі знижкою, і завоєлівські ґаздині за 30 хвилин зібрали 3,5 тис.грн. Ніхто з жінок не шкодує свого часу і коштів. Вони усвідомлюють, що роблять добру справу, благословенну Богом, для наших захисників. В’язальниці навчилися якісно виготовляти маскувальні сітки, які вкрай необхідні солдатам.
— Зосереджуєтесь лише на виготовленні маскувальних сіток?
— Не тільки. Я звернувся до космачан, щоб ми збирали кошти на професійну амуніцію для армії. На щастя, відгукнулося багато людей. Збір безперервно триває. Хочу особливо подякувати пенсіонерам, тим, хто задіяний у виготовленні сіток, фарбуванні тканини, хто бере участь у молитовних ланцюжках, жертводавцям, які вносять різні суми і не хочуть, щоб називали їхні прізвища і співали їм «многая літа».
Весь цей місяць я живу в дуже динамічному ритмі, але хотілося би зробити більше. Може, наша робота не така помітна і коштовна в грошовому еквіваленті. Але все ми робимо з любов’ю і надіємося, що наші ЗСУ переможуть. Хочеться ще раз подякувати всім небайдужим космачанам за підтримку українських воїнів.
— Щиро дякую за розмову. Нехай Господь благословить Вас на добрі справи.
Вікторія Кушнірчук.
«Гуцульський край», №15, 15.04.2022 року