В Україні зафіксовано випадок дифтерії

19 Квітня, 2022 · Медицина

За повідомленням ДУ «Тернопільський ОЦКПХ МОЗ» 6 квітня цього року в Тернопільській області у 29-річної жінки, яка приїхала зі сходу України, зафіксували дифтерію. У Косівському районі, на щастя, випадків цієї недуги протягом останніх п’яти років не було. Оскільки стан вакцинації проти дифтерії протягом останніх п’яти років не досягає 95% , то ймовірність захворювання на дифтерію серед жителів нашого краю висока.

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно — слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до. 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, що виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60°С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання триває від З до 10 днів.

Джерелом інфекції є хвора людина чи носій бактерій, котрі виділяють токсигенні штами збудника. Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, а також через предмети побуту (посуд, іграшки тощо).

Симптоми дифтерії

біль у горлі;
підвищена температура, лихоманка;
набряк слизової оболонки ротоглотки;
наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
набряк шиї;
збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання:

дифтерія носа;
дифтерія глотки (найчастіша форма): характерними симптомами є неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (бичача шия);
дифтерія гортані і трахеї: як правило, відбувається внаслідок поширення процесу з глотки. Фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Характерними є такі симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка;
дифтерія шкіри (ранева інфекція): хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку. Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливими є майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до загибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

блокування дихальних шляхів;
інфекційно-токсичний шок;
пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
ураження нервової системи;
нефрозонефрит;
легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Лікування дифтерії

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної проти-дифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Профілактика дифтерії

Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинації дорослих кожних 10 років. Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні: раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв. Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.

Вакцинація дітей

Вакцинацію АКДП (АаКДП) вакциною здійснюють у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводять ревакцинацію.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну — у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря щеплень призначають лікарі так, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. Якщо неможливо отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитині до 6 років 11 місяців 29 днів, вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Вакцинація дорослих

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щепЛені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом у 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Вакцинацію роблять у кабінетах щеплень закладів охорони здоров’я району (безкоштовно). Також є мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватися власним коштом. Рекомендуємо звернутися до свого сімейного лікаря для уточнення необхідності проведення щеплення проти дифтерії вам та вашим рідним.

Л. Гавронська,
завідувачка відділення Косівсько-Верховинського міжрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський обласний Центр контролю та профілактики хвороб» МОЗ України.

«Гуцульський край», №15, 15.04.2022 року