Невидима лінія оборони

Більше місяця триває російсько-українська війна. Руйнування міст, втрата людських життів, мільйони біженців — жахливі реалії нашого сьогодення. Але українські військові мужньо протистоять ворогові, героїчно захищають від нападників кожен клаптик рідної землі. А мирні жителі згуртувалися й активно працюють в оборонній сфері. Мешканці с.Смодної теж долучилися до важливої доброчинної справи.

Плетуть маскувальні сітки

Це камуфляжне покриття виготовляють повсюдно, здебільшого в навчальних закладах району. У с.Смодній Косівської територіальної громади вже в перші дні російського вторгнення в Україну організували таке виробництво, не припиняють його й зараз, а людей залучається все більше. Директорка Смодняньської початкової школи з дошкільним підрозділом Оксана Гребеннікова розповідає, що виготовили більше 20 сіток розміром 6 на 2 метри. Уже готову продукцію власного виробництва прискіпливо оглядають на рамі для плетіння, перевіряють на міцність, кожен виріб акуратно складають для відправлення.

Сільська громада хоч і невелика за чисельністю, але зорганізувалася й зібрала кошти на закупівлю трьох добре вгодованих свиней. Виготовили паштети, тушківки, закрутили в банки й смалець. Все відправили армійцям. А ще люди приносять домашню консервацію, інші продукти, одяг для переселенців.

Та все ж хочу повернутися до плетіння маскувальних сіток. Вони дуже важливі, мають різне забарвлення й прив’язку до пори року, місцевості, де відбуваються воєнні дії. Взимку потрібні були білого чи світлих кольорів, у весняно-літній період — зеленуватого та темного забарвлення.

Військовий волонтер Іван Одосій зазначає, що на сітки великий попит. їх застосовують для маскування озброєння, військової техніки, інженерних і фортифікаційних споруд, командних пунктів. На блокпостах вони захищають воїнів від куль снайпера. їх використовують і розвідувальні групи.

Шиють медичні підсумки

У Смодній до плетіння маскувальних сіток щодня долучаються нові люди, бо замовлення на них є постійно. Одні ріжуть тканину, другі кроять потрібного розміру смужки, ще кілька жінок міцно вплітають їх в основу сітки. А ще у цьому «кравецькому цеху» майже постійно працюють дві швейні машинки «Singer», які привіз волонтер Іван Одосій для пошиття медичних підсумок, їх виготовляють за НАТівським зразком.

Тканину підбирають міцну, цупку, з одягу, який приносять люди. Кілька сотень такої продукції вже відправили військовим. Медичний підсумок з необхідним наповненням потрібно мати кожному солдатові.

Переселенка Альона спочатку плела сітки. Від місцевих жінок навчилася новому ремеслу — шиє підсумки й зшиває турнікети. В її рідне місто на Херсонщині ввійшли російські війська. Через великі затори на дорогах і кілометрові черги до автозаправних сім’я п’ять діб добиралася до Смодної. Каже, що в селі дуже добрі люди, ставляться до неї, як рідні. Її чоловік і батько пішли захищати Україну. Альона зізнається, що раніше швейної машинки ніколи не бачила. Тепер строчить на ній, як вправна майстриня.

Виготовляють турнікети і шиють балаклави

Серед засобів першої необхідності, якими наповнюватимуть медичні підсумки, обов’язково має бути турнікет.

Цей кровоспинний джгут призначений для зупинки кровотечі при пораненнях артерій і втраті крові. Поранений, якщо він при свідомості, здатний самостійно швидко накласти турнікет на руку чи ногу і врятувати собі життя. У Смодній цей важливий засіб медичного застосування теж виготовляють, але комплектуючі постачає з Чехії волонтер Роман Якимишин. Тепер місцеві умільці налагодили випуск усіх трьох складових у своєму селі.

Військовий волонтер І.Одосій переконаний, що виріб виготовлений у кустарних умовах, нічим не гірший за фабричний, навіть у деякому плані є міцнішим і надійнішим.

— Щоправда, ми довго розмірковували, як зробити аналог, і таки вийшли на якісний кінцевий результат, — не приховує задоволення Іван Васильович. — Металеву частину турнікету робить майстер ковальської справи Павло Кучеров. Дерев’яний компонент ідеально виходить у Івана Хім’яка. Тасьму нарізаємо з джинсового матеріалу, бо він щільний і міцний. Турнікети місцевого виробника обійдуться нам значно дешевше, ніж ті, що виготовляємо із закуплених матеріалів. І це важливо, бо кровоспинні джгути є одноразовими, їх треба багато.

Пані Галина з Черганівки за фахом вчителька, проте добре розуміється на кравецькій справі — шиє балаклави. Дуже справно в неї це виходить. Сама підбирає матеріали, за свої кошти закуловує. Знає, яких природних відтінків має бути тканина. Віддає перевагу найбільш якісній, бо шиє на замовлення військових.

Спорядження, яке виготовляють смоднянці, військовий волонтер Іван Одосій доставляє в 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду. У воєнну амуніцію волонтери вкладають енергетику добра, сподіваються, що це рятуватиме життя наших захисників і щиро вірять — наближатиме їхню перемогу.

Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №14, 8.04.2022 року