З історії Олімпійських ігор (част. 2)

Як відомо, на Олімпійських іграх в Стародавній Греції до змагань не допускали жінок, бо атлети виступали голими. І тільки на II Олімпіаді нашого часу, 1900р., що відбувалася у Парижі (Франція), вперше у змаганнях брали участь жінки (звичайно, атлети вже змагалися одягнутими), які виступили у двох видах — гольфі і тенісі.

Першою Олімпійською чемпіонкою серед жінок стала тенісистка Шейла Купер з Великобританії. На III Олімпійських іграх 1904 р., що проходили в м. Сент-Луїсі (США) жінок вже допустили до змагань зі стрільби з лука. А на IV Олімпіаді 1908 р. у столиці Великої Британії — Лондоні провели також змагання з фігурного катання на ковзанах, в яких взяли участь і жінки. На V Олімпійських іграх 1912 р. у столиці Швеції — Стокгольмі сенсацією став атлет з США Джіл Торп, який виграв змагання з п’ятиборства і десятиборства!

На IX Олімпіаді 1928 р. у столиці Нідерландів — Амстердамі жінки вже брали участь у змаганнях з легкої атлетики, і відразу полька Хелена Конопацька встановила світовий рекорд з метання диска (39,62 м), а канадійка Етель Кетервуд — зі стрибків у висоту (1 м 59 см). На цій Олімпіаді італійка Луїджіана Джіавотті, якій було неповних 12 років, стала наймолодшою медалісткою в історії Олімпійських ігор, здобувши «срібло» в змаганнях зі спортивної гімнастики.

X Олімпійські ігри 1932р. (м. Лос-Анджелес, США) запам’яталися 25-ма олімпійськими рекордами. Відзначилися: фінляндець Матті Ярвінен — у метанні списа (72 м 71 см). На згадку про чудовий рекорд М.Ярвінена на Олімпійському стадіоні в Гельсінкі була побудована вежа заввишки 72 м 71 см Рекорд Ярвінена протримався 20 років. Чорношкірий спортсмен Толан зі США встановив новий олімпійський рекорд в бігу на 100 м — 10,3 сек., який залишався неперевершеним до 17-ї Олімпіади (1960 р.).

XI Олімпійські ігри 1936 р., що відбулися у столиці Німеччини — Берліні, попри факельну естафету, запам’яталися вдалим виступом негритянських спортсменів, що нанесли сильний удар по фашистській ідеології про непереможність арійців. Оскаженілий фюрер залишив олімпійський стадіон після того, як вчетверте на вищу сходинку п’єдесталу пошани піднявся чорношкірий легкоатлет зі США Джессі Оуенс, що став істинним героєм Ігор.

XII і XIII Олімпійські ігри, що мали проводитися у 1940 і 1944 рр. в Гельсінкі і Лондоні, не відбулися через Другу світову війну, але порядкові номери ігор збереглися.

Була й така Олімпіада

Ішов 1944 рік — п’ятий рік Другої світової війни, яка сіяла розруху, голод, страждання. А поряд з тим це був черговий олімпійський рік — рік XIII Олімпіади (XII Олімпійські ігри 1940 р. також не відбулися, зашкодила війна). У столиці минулих олімпіад — Афінах, Парижі, Антверпені й Амстердамі — фашистська свастика придушила благородний символ п’яти переплетених кілець. І ось символ Олімпіади знайшов притулок у найбільш несподіваному місці. Про черговий олімпійський рік згадали польські офіцери-військово-полонені двох таборів на території Німеччини — Гросс-Борна і Вольденберга-Добегнєва. Крім того, на 1944 рік припадав золотий ювілей — відродження олімпійської ідеї — 50-річчя створення Міжнародного Олімпійського Комітету (1894 р.), ініціатором якої був відомий французький діяч спорту, барон П’єр де Кубертен.

Спортивний рух у таборах виник завдяки ініціативі членів табірних організацій «УМСА» («Союз християнської молоді»). Деякі довоєнні члени цієї організації створили у таборах клуби, у яких відразу завирувало спортивне життя. Військовополонені знали про користь спорту. Для більшості з них гімнастика була тим стимулом, який допомагав переживати труднощі табірної неволі і вселяв надію вижити, повернутися на визволену батьківщину. Правління клубу направило у Женеву (на той
час штаб-квартиру МОК, Швейцарія) звернення з проханням забезпечити їх спортінвентарем.

Відповідь не забарилася: незабаром у табори надійшли м’ячі, спортивні костюми і взуття, сітки, списи, диски, боксерські рукавиці та ін..

Військовополонені з подвійною енергією взялися за тренування. Виникли спортивні секції, проводилися футбольні матчі і зустрічі з волейболу та баскетболу. Спортивна атмосфера у таборах призвела до організації мініолімпіади. Був створений олімпійський комітет і визначені види спорту, які будуть входити до цієї олімпіади.

23 липня 1944 року о 10 годині настало офіційне відкриття незвичної олімпіади в таборі Вольденберг-Добегнєва. Під звуки фанфар на стадіон внесли прапор з п’ятьма олімпійськими кільцями. Почалися змагання: з легкої атлетики (біг на короткі, середні і довгі дистанції, біг з перешкодами, стрибки у довжину і висоту з розбігу, штовхання ядра, метання диска), тенісу, футболу, волейболу.

Ця мініолімпіада продовжувалась до 13 серпня 1944 р. Паралельно такі ігри, з 30 липня до 15 серпня 1944 р., відбувалися і в таборі Гросс-Борн. Тут також все проходило емоційно й азартно. Під час олімпіади були організовані літературний (поетичний) і музичний конкурси, а також шаховий турнір. Переможцям у спортивних змаганнях вручали пам’ятні жетони (9×9 см), які були виготовлені з картону.

З нагоди олімпіади пошта обох таборів випустила спеціальні олімпійські марки і блок, на яких — символічний малюнок і зображення античної колісниці (в таборі Гросс-Борн); 1 марка і поштова картка з зображенням бігуна на фініші та пораненого атлета, який з останніх сил високо підіймає палаючий олімпійський факел (у таборі Вольденберг). Марки виготовляли ручним способом, тираж їх був невеликим, погашувалися вони спеціальними саморобними штемпелями. Сьогодні ці випуски є раритетними і прикрашають лише поодинокі колекції.

Зимові змагання були організовані в грудні, їх програма була обмежена тільки ковзанами — біг на ковзанах на короткі дистанції та фігурне катання в дуже спрощеному варіанті.

Таким чином польські військовополонені підтвердили під час війни, що олімпійська ідея мирного співіснування всіх народів світу є непорушною, не зважаючи ні на які обставини, в тому числі й війни.

Підготував Петро Григорчук,
вчитель предмета «Захист України» Річківського ліцею.

«Гуцульський край», №35, 27.08.2021 р.