Одна з найбільш потужних галузей

Завдяки людям цього фаху з’являються нові вулиці, цілі мікрорайони, виростають міста, красивішають села. За їхньої праці поліпшується наш домашній побут і загалом комфорт. Звісно, це все про тих, хто восьмого серпня відзначає своє професійне свято — День будівельника.

А що трудівники цієї галузі ремонтують, будують у районі, які об’єкти соціально-економічного, культурного призначення зводять? Про це розповість начальник відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури райдержадміністрації Степан Яремин.

— Степане Миколайовичу, давайте почнемо розмову з архіважливого — відновлення об’єктів, яким завдала шкоди минулорічна стихія? Адже держава виділила чималі кошти на ліквідацію наслідків лиха і люди не залишилися наодинці зі своїми проблемами та бідами.

— Червнева стихія 2020 року справді наробила великої біди в населених пунктах Косівщини. Стихія поруйнувала мости, дороги. А села Річка, Шепіт, Розтоки взагалі були відрізані від зовнішнього світу. Підтоплень зазнали три заклади освіти: подвір’я, будівлі школи і котельні Розтоківського ліцею; території дошкільного навчального закладу «Арніка» в с. Розтоках і Пеньківської початкової школи, що в с. Старих Кутах.

Щоб не вдаватись до довжелезного переліку об’єктів, скажу, що за наслідками стихії в районі було відновлено 14 мостів на загальну суму понад 15 мільйонів гривень. Зокрема, в с. Розтоках, с. Великому Рожині, с.Вербовці, с.Соколівці, с.Річці, с.Яворові, с.Пістині, с. Шепоті, с.Шешорах, с.Снідавці. Виконано колосальний обсяг робіт, до яких в основному були залучені підрядні організації нашого району. І важливо зазначити, що підрядники не чекаючи фінансування приступили до виконання робіт своїми коштами.

— У районі маємо довгобуди. На цих об’єктах є якісь відчутні зрушення?

— Серед таких і Космацька середня школа, тепер ліцей. Це довгобуд ще з 80–90 років минулого століття. Першу чергу школи ввели в експлуатацію на початку 2000-х років. Проте діти й досі вчаться у пристосованих приміщеннях, бо в новобудові не вистачає всім учням місця. Цього року планується завершити добудову другої черги Космацької ЗОШ. Наступним етапом буде будівництво сучасного спортзалу в цьому навчальному закладі.

Ще одним довгобудом є Старокосівська школа, яку почали будувати також у 80-х роках минулого століття. Певний обсяг робіт і там зараз виконують у рамках програми «Велике будівництво».

— А про цю програму ви могли би розповісти докладніше?

— З 16 об’єктів програми, що реалізують в нашій області, три проекти здійснюють на території Косівського району. Це доволі велика частка. Мова йде про нове будівництво дитячого дошкільного закладу на 60 місць в с.Стопчатові, кошторисною вартістю 19628,388 гривень. У рамках цієї програми — добудова незавершеного будівництва спортивного корпусу вже згаданої школи в с.Старому Косові (кошторисна вартість 32023.737 грн.). А також нове будівництво культурно-мистецького центру «Дзбан» в Старому Косові, який здійснюють в рамках проекту «Створення культурно-мистецького туристичного комплексу «Мальований дзбан» у селах Вербовець і Старий Косів, кошторисною вартістю 21252,749 гривень.

Будівництво об’єктів соціальної, освітньої та спортивної інфраструктури в рамках програми дозволить покращити якість життя мешканців громад Косівщини, стимулюватиме розвиток району та економіки загалом.

— Степане Миколайовичу, вважаю, що будівельна галузь є важливою складовою економіки району. І дуже багато людей є причетними до професійного свята — Дня будівельника. А що ви скажете?

— Переконаний, що це одна з найбільш потужних галузей. Будівельні підприємства, фізичні особи підприємці (ФОПи) роблять вагомий внесок у розвиток територіальних громад Косівщини. Вони сплачують податки, які спрямовуються на поліпшення інфраструктури району, зокрема шкіл, лікарень. Для багатьох, хто трудиться в цій галузі це не тільки нелегка й відповідальна праця, а й улюблене для душі заняття. Отож вітаю всіх з Днем будівельника, бажаю здоров’я, успіхів, високої професійності та творчого натхнення.

Інтерв’ю вів Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №32, 6.08.2021 р.