Володимир Тутуруш — лікар, краєзнавець, патріот

За плечима — 92, і досвід, знання, уміння, мудрість. Володимир Васильович Тутуруш належить до покоління тих, хто пережив війни, голодомори, утиски та переслідування, безпідставні звинувачення.

В умовах панування комуністично-тоталітарного режиму в Україні він був активним учасником відродження всього національного в нашій державі.

В.В. Тутуруш — один із тих, хто добре знає події на Косівщині в 1935–1990-х роках, за яких змінилися чотири системи влади, про що не раз розповідав і писав. Але скільки ще не оприлюднено з того, що він знає і має!

Життя — найдивовижніший Божий подарунок. Життя — це боротьба. І щоб перемагати, часто доводиться долати тернистий шлях, падаючи, підводячись. Але дорогу здолає той, хто йде. «…У Бога свій відлік часу, а в моєму віці кожен активно прожитий день — це дар Господній», — говорить Володимир Тутуруш.

Володимир Васильович народився 27 липня 1928 р. в м. Косові в сім’ї гончаря Василя Тутуруша.

Початкову освіту здобув у 1935 р. у Косівській народній школі. Під час Другої світової війни закінчив 7-й клас і вступив у Косівську художньо-промислову школу на відділ гуцульської різьби по дереву. Після війни (1947) закінчив Косівську середню школу і вступив на лікувальний факультет Станіславського медичного інституту. Після закінчення інституту (1953) вісім років працював завідувачем Соколівської дільничної лікарні Косівського району.

Офтальмологічна служба на Косівщині починає свій відлік з 1950 року. В лікарні посада офтальмолога з 1954-го до 1957 року була вакантною. Для забезпечення роботи призовної комісії залучали завідувача Соколівської амбулаторії Володимира Тутуруша. З березня 1961 року його перевели на посаду лікаря-офтальмолога.

Заочно закінчив аспірантуру в Українському інституті очних хвороб ім. Гіршмана в Харкові, в академіка І.Й.Меркулова, але через політичні обставини (звинувачення у 1975 р. в «українському буржуазному націоналізмі») не був допущений до захисту дисертації «Історія офтальмології Галичини».

У книзі Зеновія Библюка «Косівській ЦРЛ — 100 років» у розділі «Під наглядом НКВС та КДБ», крім заміток про Т.А.Ванькевич, Я.Хомина, Б.Раковського, В.Маркова, В.Романюка, З.Карася, Д.Ватрича, О.Фокшей, В.Кушніра, 3.Библюка, знаходимо замітку про Володимира Тутуруша: «У середині 70-х років лікар Володимир Тутуруш разом з дружиною Іванною йшов на роботу. Його зустрів лікар Г. і запитав, чи він йтиме завтра на вибори. На це В.Тутуруш відповів, що завтра не піде голосувати, бо вибирати треба з когось, а у списку значиться лише один кандидат. Після цієї розмови Тутуруша викликали у місцеву філію КДБ на «розмову» та перевиховання».

Свої дослідження в ті часи Володимир Тутуруш намагався надрукувати у фахових журналах, але опублікував в «Офтальмологічному журналі» лише одну наукову статтю «Перша книга офтальмології в Галичині».

Працюючи районним окулістом, він вперше застосував ультразвук у вигляді очних ванночок для лікування. Він також запровадив модифікацію електродів, вперше в районі застосував лазер для лікування очей. За його активної участі виготовлено спеціальні таблиці для визначення гостроти зору у школярів. У лікарську практику запроваджено спеціальні бланки для виписування астигматичних окулярів. Володимир Тутуруш активно пропагував сучасні досягнення в офтальмології.

Працюючи у стаціонарі разом з Мартою Лисанюк, Володимир Тутуруш почав проводити оперативні втручання на органах зору. Він пропрацював окулістом до 1991 року. Після проголошення незалежності України В.Тутуруша обирали депутатом другого і третього демократичного скликання Косівської міської ради.

У 1989 році організував осередок «Просвіти» в Косівській центральній районній лікарні й був його незмінним головою більше 20 років. З 1991 р. — член правління районного товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, товариства «Гуцульщина», член Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка, активний учасник просвітянського хору «Гомін», член НТШ, відділення якого створено у 2004 р. в Косові.

В.Тутуруш — організатор і доповідач науково-практичних конференцій «Медико-екологічні проблеми Гуцульщини», до 100-річчя лікаря-патріота Василя Стефурака (із встановленням меморіальних таблиць в с. Соколівці та в м. Косові) та 85-річчя лікаря Ярослава Хомина, який допомагав підпільникам-упівцям (із встановленням двох меморіальних таблиць в Косові), брав участь у підготовці й проведенні науково-практичної конференції, присвяченої лікарській діяльності Остапа Селянського.

В.В.Тутуруш — учасник першого в Україні III-го конгресу СФУЛТ, VIII-го та Х-го конгресів, на яких представляв свої матеріали з історії профілактичної медицини в Галичині, еколого-медичних проблем Гуцульщини. Опрацював історію Косівської лікарні від початку заснування до 1939 р.

Повернув ім’я нашого земляка, лікаря Ярослава Окуневського, який був адміралом флоту Австро-Угорщини. У 2010 році був нагороджений нагрудним знаком Я.Окуневського та отримав премію його імені від Військово-Морського Флоту України. Вже в такому поважному віці Володимир Васильович не перестає цікавитись політичним і громадським життям нашої країни. Він щиро вболіває за державну незалежність, українську мову, українську культуру, українську книжку.

На 92-му році життя став лавреатом премії імені Марійки Підгірянки.

Великий бібліофіл, власник цінної книгозбірні, підшивок пресових видань за багато років, Володимир Васильович охоче допомагає всім, хто до нього звертається за інформацією — студентам, дисертантам, науковцям-дослідникам різних галузей знань.

Цей поважний літами архіваріус жваво цікавиться суспільно-політичним життям України і світу, його пам’ять зберігає неоціненні факти з минулого, історій з біографії видатних особистостей. З ним можна розмовляти годинами, і хоч слух інколи трохи підводить його, та за цікавою бесідою цього не помічаєш. Шкода, що писати Володимирові Васильовичу вже важко, тому сам не може викласти на папері всього, що думає і що згадує.

Марія Порох,
членкиня Клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта, м. Косів.

«Гуцульський край», №23, 4.06.2021 року