У Середньому Березові на деревах цвістимуть… тюльпани
У Середньому Березові сталася цікава подія. 2 серпня 2020 року, прощаючись зі своєю рідною школою, випускники Середньоберезівського ліцею висадили саджанці тюльпанового дерева на території церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
Ці саджанці виростив і подарував громаді Середнього Березова батько випускниці — старости класу Марії Уруської. Іван Уруський за фахом інженер садово-паркового будівництва. Народився у цьому селі, працює в Національному природному парку «Гуцульщина». Проте це той щасливий випадок, коли немає виразної межі між службовими обов’язками і дозвіллям, адже пан Іван присвячує чимало часу вирощуванню декоративних та екзотичних дерев. А тюльпанове дерево — серед його найостанніших здобутків і «трофеїв».
«Тюльпанове дерево чи, якщо дуже науково-ботанічно, ліріодендрон тюльпановий деревний вид і справді непересічний», — каже Іван Уруський. Походить воно з Північної Америки, де росте на значних площах і сягає до 60–75 метрів заввишки та 2–3 метрів завтовшки. А живе 400 — 500 років. Американці називають його «жовтою тополею», хоч із тополями воно має небагато спільного. Тюльпанове дерево вважають символом трьох американських штатів — Індіани, Кентуккі та Теннессі.
Тюльпанове дерево згадане в оповіданні «Золотий жук» Едґара Аллана По, відомого американського письменника та поета 19-го століття. Саме до гілля цього найвищого в Південній Кароліні дерева було прибито череп, що буцімто правив за вказівник до скарбу. А самий скарб капітана Кідда був закопаний під цим ж таки деревом…
У наших краях тюльпанове дерево належить до так званих інтродуцентів, себто до видів чужинних, які, однак, успішно ростуть і розмножуються на нових для себе землях. А також до екзотів, тобто рідкісних чужоземних видів. У нас воно жодного господарського значення не має. Проте його неабияк поціновують за справді незвичний і принадний вигляд. Звертає на себе увагу чудернацької форми листя, що й справді нагадує ліру (це послужило підставою для родової назви «ліріодендрон»). Але справжня несподіванка — це квіти. Великі, дивної зеленувато-жовтої барви, з жовто-гарячими плямами, з приємним запахом, які за розміром та обрисом схожі на свіженькі, ще не розвиті тюльпани. Це щось неземне».
Наші ж саджанці походять із насіння майже 140-річного тюльпанового дерева, яке росте в дендропарку санаторію «Косів». Це величезне «троїсте» тюльпанове дерево є правдивою перлиною парку. Воно одне із найстаріших на Прикарпатті та загалом в Україні. Стовбури цього дерева мають діаметр 80, 60 та 40 см відповідно. А саму зелену оазу створив лікар і меценат Аполлінарій Тарнавський ще далекого 1880 року. Сьогодні ж парк відомий на всю Україну та далеко за її межами. До речі, ще одне вельми поважне тюльпанове дерево, ровесник першого, росте в Кутах на території місцевого коледжу.
«Твердити, що це якась небачена й незнана для нас рослина, було б перебільшенням», — каже пан Іван. її впровадили в культуру на наших землях ще десь в кінці 18 на початку 19 століть. Вирощувати її також не складно. Та біда в тім, що тюльпанове дерево, як і багато інших чудових декоративних рослин, за століття так і не вийшло за межі інтересів вузького кола науковців, фахівців та аматорів. їх, звісно ж, відшукаєш у ботанічному саду.
Також тюльпанові дерева можуть рости в парку давнього панського маєтку чи в дендрарії лісництва (якщо лісничого цікавлять не лише кубометри і складометри). Проте годі їх шукати біля обійсть у місті чи в селі.
Наші ґазди радше воліють покласти перед хатою купу мотлоху, ніж висаджувати якісь «хащі», які до того ж нічого не родять. А тих «ненормальних», хто б на таке зважився, будуть шпетити в очі й поза очі. Щоправда, за останні роки реалії дещо змінилися. Українці об’їхали вже чимало світу. А там мали змогу переконатися, що оздобою гарної хати можуть бути не тільки згадані вище інсталяції.
Отож, березівські випускники та педагоги без гучних слів і пишноти вже започаткували акцію-ідею «Ліріодендрон (замість нього можете вписати облюбований вами екзот) — до кожної української хати!». Віримо, що вона стане всеукраїнською, а небайдужим випускникам побажаймо творчого натхнення, молодечого завзяття та втілення всіх їхніх бажань.
Василь Непийвода,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного та європейського права Національного університету
«Києво-Могилянська Академія».
Петро Гавука,
член Національної спілки журналістів України, м. Косів.
«Гуцульський край», №20, 14.05.2021 року
