Українські січові стрільці з косівської Москалівки

Історик і краєзнавець, доктор історичних наук Петро Сіреджук готує до друку книгу про українських січових стрільців, збирає інформацію про них. У документальних джерелах дослідник знайшов відомості про стрільців з Косова (Москалівки). «Гуцульський край» публікує їх. Шукайте на шпальті знайомі прізвища, знаходьте близьких і далеких родичів. Якщо маєте додаткову інформацію про згаданих або інших усусів — вихідців з району, якщо зберегли їхні світлини періоду першої Великої війни, пишіть про це досліднику Петрові Сіреджуку на адресу його електронної скриньки petro.siredzhuk@gmail.com.

Стрілець Іван Григорович Кошак.

Народився 12 лютого 1895 р. у Москалівці. Греко-католик. Освіта початкова. Неодружений. Швець. Володів польською мовою. Усус Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського ІІ-го куреня 1-го полку — з 2 вересня 1914 р. На російсько-австрійському фронті — з 10 жовтня 1915 р. Учасник битви за перевал у с. Витків на Долинщині.

21 березня 1915 р. потрапив з фронту на відпочинок до Варпалянки на Закарпатті. 25 травня 1915 р. знову опинився на фронті, воював з ворогом за Болехів, Галич, Завалів у складі 2-ої сотні поручника Романа Сушка. Потім брав участь у боях за села Соснів і Потутори. 29 вересня 1915 р. був поранений у руку над Стрипою біля Михайлівки. Лікувався. 30 вересня 1916 р. потрапив у полон під Потуторами. В полк повернувся 15 липня 1918 р. З 2 по 9 жовтня перебував 1918 р. у Москалівці, у відпустці. За участь у боях з ворогом 2 червня 1917 р. нагороджений «Хрестом військових заслуг» цісаря Карла І.

21 грудня 1918 р. його призвали до лав Галицької Армії. З поляками у складі полку січових стрільців воював за Львів та на інших теренах Східної Галичини. Дату смерті не встановлено.

Стрілець Юрій Кошак.

Народився 1898 р. Греко-католик. Освіта початкова. Рільник. Вояк Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського та 2-ої сотні поручника Романа Дудинського 1-го полку УСС. Був у російському полоні, з якого повернувся навесні 1918 р. 21 грудня 1918 р. призваний знову у полк січових стрільців. Дату смерті усуса не встановлено.

Стрілець Петро Кравчук.

Дати народження і смерті не встановлені. Греко-католик. Освіта початкова. Зарібник. 24 грудня 1917 р. отримав згоду командування полку УСС прибути на військові збори в с.Пісочну на Стрийщині. Подальша доля молодого усуса — невідома.

Стрілець Микола Макійчук.

Дати народження і смерті не встановлені. Греко-католик. Освіта початкова. Рільник. 24 грудня 1917 р. командуванням полку УСС призваний для проходження військової підготовки в с.Пісочій на Стрийщині. Інших даних про юнака не вдалось зібрати.

Стрілець Василь Романюк.

Дати народження і смерті не встановлені. Греко-католик. Освіта початкова. Рільник. 24 грудня 1917 р. командуванням полку УСС призваний для проходження військової підготовки в с. Пісочній на Стрийщині. Інших даних про юнака не вдалось зібрати.

Стрілець Іван Собчук.

Народився 30 вересня 1895р. Греко-католик. Освіта середня. Неодружений. Килимар. Володів польською мовою. Усус 11-ої сотні 111-го куреня з 2 вересня 1914 р. Учасник походу на Стрий і Латурку. 7 вересня 1915 р. під Пантелихою потрапив до росіян у полон. Подальшу долю захисника краю не з’ясовано.

Стрілець Микола Іванович Срібнак.

Народився 1893 р. Греко-католик. Освіта початкова. Неодружений. Робітник-візник. Володів німецькою і польською мовами. Усус Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського 1-го куреня 1-го полку з 2 вересня 1914 р. Був розвідником. У тил ворога засланий 3 грудня 1914 р. Біля Калуша його зловили росіяни. Через місяць він від них утік, але в Долині його знову спіймали і доставили до Станіслава. І звідти зумів утекти. У Вербіжи на Коломийщині його впіймали втретє і привезли у Москалівку.

До полку усусів повернувся 20 березня 1915 р. і потрапив до 2-ої сотні. 6 травня 1915 р. знову пішов у розвідку і через шість днів повернувся назад. 25 травня 1915р. пішов на російсько-австрійський фронт воювати з противником. Був учасником битви за Болехів, а потім — за опільські села Соснів і Потутори на Тернопільщині. 16 липня 1916 р потрапив до шпиталю. Після одужання повернувся у стрій.

З вересня 1916 р. був полонений росіянами у бою за Потутори. У полоні перебував у Окнині Самарської губернії та Радивилові і Дубні. 11 лютого 1918 р. під Бродами Перейшов російсько-австрійський кордон. 4 квітня 1918 р. повернувся у полк січових стрільців. 12 квітня 1918р. його виправдав військово-польовий суд австрійської армії. Бойових нагород не мав. Дату смерті бійця не з’ясовано.

Стрілець Михайло Срібнак.

Народився 24 вересня 1895 р. Греко-католик. Освіта початкова. Ткач. Вояк 2-ої сотні поручника Романа Сушка 1-го полку УСС. На російсько-автрійському фронті воював з 10 жовтня 1914 р. у горах Бескидах на Сколівщині. Там, у с. Кам’янці, отримав відпустку з 24 серпня по 7 серпня 1915 р. Дату смерті ратоборця не встановлено.

Стрілець Микола Совиздранець.

Дати народження і смерті не встановлені. Греко-католик. Освіта початкова. Рільник. 24 грудня 1917 р. командуванням полку УСС призваний для проходження військової підготовки в с. Пісочній на Стрийщині. Інших даних про юнака не вдалось зібрати.

Стрілець Василь Фокшей.

Народився 1898 р. Греко-католик. Освіта початкова. Муляр. 24 грудня 1917 р. командуванням полку УСС призваний для проходження військової підготовки в с. Пісочній на Стрийщині. Учасник Визвольної війни 1918 — 1919 рр. Був інтернований у Чехословаччину. Додому повернувся 1921 р. Інших даних про юнака не вдалось зібрати. Дату смерті ратника не встановлена.

Старший стрілець Іван Боєчко.

Народився 1897 р. Греко-католик. Освіта початкова. Неодружений. Швець. Володів польською мовою. Ветеран Великої війни 1914 — 1918 рр. Усус Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського 1-го куреня 1-го полку УСС з 2 вересня 1914 р. Учасник баталії за перевал у с. Вишків на Долинщині, де 11 лютого був поранений, а також у Соснові і Потуторах.

В опільському селі Потутори 4 вересня 1916 р. потрапив до росіян у полон, перебував у Радивилові і Дубні. Звідти втік, і 2 лютого 1918 р. під Бродами перейшов до своїх.

З проголошенням ЗУНР став на захист держави галичан. Воював у складі групи військ «Старе Село». 14 січня 1919 р. йому присвоїли звання старшого стрільця. З визвольних змагань повернувся додому. Вдома займався домашньою господаркою і громадською роботою. Відомо, що в 1923 р. став членом місцевого осередку «Просвіти».

Перед приходом радянських «визволителів», навесні 1944 р., емігрував до Західної Німеччини, а потім подався за океан. Останні роки свого життя провів у канадському місті Едмонтоні. Помер після 1965 року.

Старший стрілець Михайло Боєчко.

Народився 2 лютого 1895 р. Греко-католик. Освіта початкова. Рільник. Вояк 7-ої сотні 1-го полку УСС. Володів польською мовою. Умів грати на кларнеті, їхати верхи на коні. 28 жовтня 1914 р. зарахований у сотню поручника Романа Сушка. Учасник боїв за Болехів, Калуш, Соколів, Пантелиху, Семиківці. 5 січня 1916 р. йому присвоїли звання старшого стрільця. 4 вересня 1916 р. у бою з росіянами за гору Лисоню на Тернопільщині був поранений. За участь у боях проти росіян нагороджений бронзовою медаллю «За хоробрість». Дату смерті краянина не з’ясовано.

Старший стрілець Микола Васильович Кіящук.

Народився у листопаді 1893р. Греко-католик. Освіта початкова. Неодружений. Ткач. Володів польською мовою. Ветеран Великої війни 1914 — 1918 рр. Усус Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського 1-го куреня 1-го полку УСС з 2 вересня 1914 р. На російсько-австрійському фронті з 3 лютого 1915 р. Був учасником битви за перевал у с. Вишків на Долинщині. У бойківських горах воював до 21 березня 1915 р. і вийшов на відпочинок до Варпалянки.

З 16 по 28 травня 1916 р. лікувався в шпиталі. Потім воював з противником за села Вівся, Соснів, Семиківці.

З 26 жовтня 1916 р. разом з 111-ою четою хорунжого Романа Каратницького Другої Гуцульської сотні брав участь у боях з ворогом на Мароморощині: Недобочко, Прислоп, Кірлібаба, Попадя. Учасник баталії за село Конюхи на Тернопільщині. 29 липня 1917р. поранений кулею кулеметної черги в праву ногу за с. Збриж над Збручем. Лікувався у Брук-Кірологіда.

7 серпня 1917 р. отримав у Москалівку двотижневу відпустку. 23 серпня 1917 р. повернувся у полк усусів. За участь у боях з
ворогом 25 лютого 1917 р. нагороджений бронзовою медаллю «За хоробрість» і «Хрестом військових заслуг» цісаря Карла І. Помер після 1934 року.

Вістун Микола Кошак.

Народився 1894 р. Греко-католик. Освіта початкова. Рільник. Вояк 6-ої сотні. Потім його підвищили у званні — став вістуном.

В останній декаді травня 1916р. мав тижневу відпустку, щоби відвідати рідних. У листопаді 1916 р. лікувався у віденській лічниці. За мужність і героїзм, проявлені в боях з росіянами, нагороджений срібною медаллю «За хоробрість» 2-го ступеня і «Хрестом військових заслуг» цісаря Карла І. Був вояком УГА армії Кравса. З Чехословаччини повернувся додому.

18 листопада 1921 р. У міжвоєннім часі працював у косі вському повітовому суді. Для польської влади був небезпечним громадським діячем. Помер після 1934 р. Це засвідчує опубліковане фото у 1935 р. у книзі «Українські Січові Стрільці».

Вістун Іван Йосипович Баранюк.

Народився 1894 р. Греко-католик. Освіта початкова. Неодружений. Рільник. Володів польською мовою. Ветеран Великої війни 1914 — 1918 рр. Усус Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського 1-го куреня 1-го полку УСС з 2 вересня 1914 р. На російсько-австрійському фронті з 3 лютого 1915 р. Був учасником битви за перевал у с. Вишків на Долинщині, де 10 лютого 1915 р. був поранений шрапнеллю у ліву ногу. Лікувався в Лінцу.

Після одужання воював з противником за села Вівся, Соснів, Семиківці. З 26 жовтня 1916 р. .разом з Другою Гуцульською сотнею брав участь у боях з ворогом на Мароморощині. За участь у боях з ворогом 2 червня 1917 р. нагороджений «Хрестом військових заслуг» цісаря Карла І та двома бронзовими (25. 05. 1917 і 11. 08. 1917) і срібною (18. 05. 1918) медалями «За хоробрість».

Листопадовий Чин зустрів у Косові. Зразу ніс службу при повітовій військовій команді. 21 січня 1919 р. захворів і лікувався у Стрию. У складі сотні УСС у лютому — на початку березня 1919р. брав участь у боях з поляками за с. Любінь біля Щирця та за Сокільники. 10 березня 1919 р. повернувся до Другої Гуцульської сотні і з нею вирушив у похід на Збараж — Тернопіль до Підволочиська, де січові стрільці мали вдалий бій з червоноармійцями.

4 квітня 1919 р. отримав чергове військове звання — десятник. 11 квітня 1919 р. знову захворів, лікувався у Тернополі. Дату смерті ратника не встановлено.

Підхорунжий Дмитро Миколайович Юсипчук.

Народився 30 грудня 1891 р. Греко-католик. Учень 8-го класу гімназії. Володів німецькою і польською мовами. Ветеран Великої війни 1914–1918 рр. Усус Гуцульської сотні сотника Клима Гутковського, а потім 2-ої сотні поручника Романа Сушка 1-го куреня 1-го полку УСС з 2 вересня 1914 р. На російсько-австрійському фронті з 3 лютого 1915 р. Учасник битви за перевал у с. Вишків на Долинщині. В бойківських горах 21 лютого 1915 р. застудився і від недуги лікувався і Егїенбурзі і Ґрацу.

В стрій повернувся 13 квітня 1915 р. 26 травня 1915 р. потрапив на передову до Гошова Долинського повіту. Брав участь у боях за опільські села Соснів, Потутори, на горі Лисоня, а також Конюхи і Волиця на Тернопільщині. 28 серпня 1915 р. отримав двотижневу відпустку, відвідав рідню.

4 травня 1916 р. перейшов служити до мінометного відділу полку. 16 серпня 1916 р. його перевели в 55-ту піхотну дивізію австрійської армії, а 13 січня 1917р. — до мінометного відділу при 88-му піхотному полку. 14 квітня 1917 р. Д. Юсипчука приділили до мінометного підрозділу поручника Бема, а потім, 18 травня 1917 р., відрядили на курси саперів при 7-ій австрійській армії у Хусті. В полк січових стрільців повернувся 15 серпня 1917 р. На військовій службі просувався успішно. Спочатку мав звання стрільця, а потім отримав чергові звання: старшого стрільця, вістуна, десятника, старшого десятника та підхорунжого.

По Листопадовім Чині став на захист держави галичан. Своє перше офіцерське звання у Галицькій Армії отримав 19 листопада 1918 р. — хорунжий, а 1 березня 1919 р. друге — четар. З ворогами воював на теренах Східної Галичини і Великої України. Командував четою Гуцульського пробоєвого куреня. У «чотирикутнику смерті» захворів на тиф. Помер 18 грудня 1919 р. Похований у м. Бар на Вінниччині.

З матеріалів до майбутньої книги Петра Сіреджука.
«Гуцульський край», №15, 9.04.2021 року