Творчий портрет Лариси Березки

Дитинство Лариси Березки (дівоче прізвище Терещенко) починалося у мальовничому селищі Гвіздець, що у Городенківському районі, на Покутті.

Краса і поетичність селянських звичаїв, неповторний колорит обрядів, розмаїття пісень наповнювали чутливу душу обдарованої дівчинки і мали визначальний вплив на формування її творчих здібностей. Народилася Лариса 26 серпня 1950 року. Її мати працювала бухгалтером, батько — пожежником.

Коли дівчинці виповнилося десять років, сім’я переїхала на постійне проживання у м. Косів, де краса Карпат почала ще більше творчо надихати майбутню майстриню.

Щодо вибору професії роздумів не було. Пощастило — у Косові був технікум народних художніх промислів, куди Лариса вступила 1969 року на спеціальність «художня обробка шкіри». Після закінчення навчання молоду спеціалістку призначили майстром виробничого художнього об’єднання «Гуцульщина» у м. Косові. Тут вона почала трудову діяльність.

Природа щедро наділила Ларису Володимирівну рідкісним даром — відчувати всю повноту щастя у праці. Мисткиня виробила в собі стиль упевненої творчої роботи, внутрішньо напруженої, що постійно вдосконалювалася, прагнула віднайти і утвердити індивідуальні риси художньої манери, самобутності.

У 1973 році почала працювати завідуючою Косівським відділом Коломийського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Під її керівництвом музей став дуже популярним. Лариса Володимирівна старалася зацікавити туристів, організовувала цікаві виставки. Віддала музейній справі майже тридцять років свого життя.

У її житті відбулися великі зміни. Вийшла заміж, народила сина, згодом — дочку, яким старалася передати свою любов до мистецтва. В 1990 році Лариса Володимирівна почала навчатися у Чернівецькому університеті ім. Ю. Федьковича, який успішно закінчила.

У 2002 році її запросили на роботу в Косівський відділ культури і туризму, на посаду головного спеціаліста, а 2005 року призначили завідуючою районним організаційно-методичним центром «Культура Косівщини». Клубна робота — нелегка справа, де все базується і проводиться лише на ентузіазмі. Треба вміти залучити молодь до масової роботи, знайти підхід до кожної людини, прищепити любов до мистецтва та культури, до змістовного й цікавого дозвілля.

Ця діяльність вимагає не тільки знань, але й таланту, старанності, любові до людей, повної віддачі сил. Лариса Володимирівна старалася допомагати клубним працівникам вирішувати їхні проблеми. За свої зусилля і сумлінну працю у 2003 році її удостоїли районної премії ім. О.Соломченка в номінації «мистецтвознавство», а в 2005 році вона отримала почесну відзнаку «За подвижництво в культурі перед Прикарпаттям».

Лариса Березка завжди перебуває у творчому пошуку. Зібрала картотеку майстрів народного мистецтва та художників Косівщини, є куратором проекту «Фольклор одного села», що має на меті популяризацію народних звичаїв, традицій і ремесел.

На високому професійному рівні організовувала виставки під час проведення різнопланових культурно-мистецьких заходів районного, обласного, всеукраїнського та міжнародного значення. Наша героїня яскраво і гармонійно відроджує забуті і ледь не втрачені стародавні звичаї та обряди, старається, щоб косівчани знали минуле рідного краю, його колорит і не втратили величі гуцульського духу. Без неї не обходиться жоден культурно-мистецький захід у районі.

Лариса Володимирівна — людина товариська. Це допомагає знаходити спільну мову з усіма, хто її оточує. А хто з нею хоча би раз зустрівся і поговорив, прагне ще раз поспілкуватися з такою цікавою співрозмовницею. Це людина з великої літери і професіонал зі знаком оклику. її уважність вражає. Вона жодного разу не забула привітати зі святом своїх знайомих, робить багато добрих справ для людей, не маючи з цього ніякого зиску і навіть не претендуючи на це. До себе надзвичайно вимоглива, а в мистецтво закохана.

У її житті було чимало горя. Помер чоловік. Дуже важко пережила жінка цю втрату. На жаль, у житті завжди більше колючок, ніж троянд, і все треба пережити, бо є діти, ростуть онуки, за яких радіє серце.

Лариса Березка — членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1989 року. її знають як авторитетного мистецтвознавця і популяризатора народного мистецтва, активного борця за відродження забутих ремесел. Вона — авторка численних публікацій і каталогу про народних майстрів декоративно-прикладного мистецтва Косівщини. За плідну працю й активну громадську діяльність Ларису Березку нагороджували грамотами Міністерства культури України, обласної ради та облдержадміністрації, обласного управління культури ОДА та іншими відзнаками.

Галина Бегметюк.

P.S. 16 жовтня 2019 року Лариса Володимирівна Березка повернулася у рідні пенати. Почала працювати науковим співробітником Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського. Продовжує справу свого життя — дбає про відродження народного мистецтва Гуцульщини і популяризує його.

«Гуцульський край», №35, 28.08.2020 року