Династія пасічників-музикантів Черпінських

Вона бере початок ще у XVIII столітті, коли в селі Великий Ключів у сім’ї Яна Черпінського народився син Теодор (1875–1944 рр.). Після навчання в Коломийській гімназії та школі лісового господарства він приїжджає в село Трач новопризначеним лісничим. Невдовзі одружується, створює свою господарку, пасіку.

Першими вуликами були «дуплянки», з часом переходить на «галицькі». Добре грав на скрипці. Теодор брав участь у Першій світовій війні (1914–1916 рр.) в Польській армії. У сім’ї було п’ятеро дітей, але справу пасічника продовжив тільки син Василь (1904–1982 рр.), який став добрим бджолярем не тільки в с. Трачі, але І у всій окрузі. Люди поважали його. Відомо, що саме йому тодішня влада довіряла розподіл цукру для підгодівлі бджіл. У нього самого на той час було майже 60 бджолосімей.

Він прекрасно грав на скрипці, гітарі, гармошці. Грав на весіллях, брав участь, як музикант, у різних фестинах.

Разом з дружиною Параскою виростили двох синів — Миколу та Ігоря. Микола (1929–2002 рр.) пішов своїм життєвим шляхом, став доктором педагогічних наук, професором. Останні роки свого життя працював у Міністерстві освіти України. Син Ігор, 1950 року народження, залишився жити з батьками в Трачі. Змалку допомагав у господарстві, особливо цікавився бджолами. Вже в 12 років з допомогою тата виготовив і заселив бджолами два перші вулики. Це була неабияка радість — доглядати вже своїх бджіл.

У родині Черпінських у вільний від роботи час лунали музика та спів. Ігор ще школярем навчився від батька грати на гітарі. Маючи нахил до музики, після закінчення школи навчався в Коломийському музичному педагогічному училищі (клас скрипки), став професійним музикантом. Після навчання повернувся у рідне село, працював учителем музики та співів у школі, художнім керівником у Будинку культури, директором цього закладу — аж до виходу на пенсію. У школі організував гурток молодих пасічників. Згодом при сільському Будинку культури заснував клуб «Бджоляр», до якого входили не тільки школярі, але і пасічники Трача та навколишніх сіл.

У 1975 році Ігор Черпінський одружився з Наталією Семак, батько якої — Омелян (1907–1982 рр.) був відомим пасічником в Трачі, а її брат пасічникує досі. У сім’ї народились двоє синів — Петро та Ярослав, які продовжують добрі традиції свого родоводу. Ярослав залишився на господарці діда Василя і доглядає пасіку — більше 20 бджолосімей. Петро (1982 р.н.) закінчив 11 класів Трацької середньої школи, Коломийську музичну школу №2 (клас скрипки) і присвятив себе бджільництву. Свою пасіку розмістив на місці господарки діда Омеляна, батька матері.

Першим добрим вчителем і наставником став тато. З кожним роком молодий пасічник набуває практики, постійно передплачує журнал «Український пасічник», читає пасічницьку літературу.

Батько і син Черпінські — одні з перших активних членів районної Спілки пасічників, відродженої у 1998 році автором цих рядків. Жодне святкування Дня пасічника чи свята меду у Косові, жодна поїздка делегацій бджолярів Косівщини на конференції, семінари в Київ, Львів, Стрий, Долину, Івано-Франківськ та інші регіони України не обходились без підтримки та музичного супроводу пасічників-музикантів Черпінських. Сьогодні бджолине господарство Черпінських — це одна з найкращих пасік на Косівщині, і не тільки. Розташована вона на сонячному пагорбі присадибної ділянки, де утримують 180 бджолосімей в добротних одно-, дво-, три-сімейних вуликах. Кожен вулик має свою прикрасу у вигляді декоративних картинок: метеликів, бджілок, пташок…

На пасіці побудований бджолярський будинок, з підвалом для зберігання медових напоїв та продуктів бджільництва. Перший поверх використовують для реманенту, відкачування меду, виготовлення рамок, їх навощення, другий — для зберігання стільників. Родина Черпінських зберігає багато цікавих історичних пасічницьких речей. Серед них — дві рійниці з бересту, яким більше 100 років. їх виготовив ще Теодор Черпінський.

Пасічне господарство в основному орієнтоване на реалізацію бджолопакетів, а також — отримання меду і продуктів з нього, виготовлення медових напоїв. Через велику кількість бджолосімей виникла необхідність заміни бджоломаток. Придбання їх обходилось дорого, а ще недобросовісні продавці пропонували неякісних маток. Тому вже другий рік Петро Черпінський виводить їх сам.

Цьогоріч вивів більше 100 для своєї пасіки. Зі сторони житлових будинків бджоляр обгородив пасіку триметровою спеціальною капроновою сіткою. Від західних вітрів і снігу встановлює постійний високий паркан з дощок.

Для бджолярства останні роки були несприятливими. Пасіки практично стали нерентабельними, але Петро Черпінський не впадає у відчай, завжди надіється на краще, щоб славно продовжити давній родовід пасічників-музикантів.

Остап ТИМ’ЯК, м. Косів.
«Гуцульський край», №34, 21.08.2020 року

Share