Нова лавреатка премії імені Тараса Мельничука
Марія Боєчко пише вірші та пісні, вишиває, захоплюється красним письменством, народною творчістю, фотографією, любить мандрувати рідним краєм.
Вона народилася 15 травня 1953 року в селі Мишині Коломийського району. Закінчила Мишинську школу, в 1972 — шкільний відділ Коломийського педагогічного училища. А згодом, 1978 року, завершила навчання на історичному факультеті Чернівецького державного університету.
Працювала піонервожатою і художньою керівницею Ходак-Велицької школи (Верховинський район), музичною керівницею Ценявського та вихователькою Ковалівського дитячих садків. Із 1985 року — вчителька початкових класів Ковалівської школи.
З 1997 року вона позаштатна кореспондентка Коломийської районної газети «Вільний голос». Пані Марія є засновницею і співавторкою творчого проекту «Джерельні дзвони». Починаючи з 2001 року, щорічно виходять нові збірочки, все більше творчих краян пристають до кола поціновувачів поезії та пісні. В одному зі своїх віршів Марія Боєчко зізнається:
…найбільше я люблю
Пісні і мову солов’їну,
І друзів вірних, і рідню,
Й кохану землю — Україну.
І це не просто декларація. Марія Іванівна гуртує навколо себе добрих людей, організовує творчі сили Коломийщини на сподвижницьку працю з вивчення історії свого краю, дослідження скарбів фольклору, записів різдвяних колядок, великодніх пісень та ігор.
А як вона вміло організовує презентації «Дзвонів» — так, що це стало святом, яке переросло в традицію! І дуже жаль, що цього року у зв’язку з пандемією не відбулася чергова — двадцять друга! — презентація альманаху, присвячена Тарасові Мельничуку.
Марія Боєчко живе в щоденній праці, для неї має значення кожна хвилина, яку вона боїться втратити, не наповнивши корисним змістом. За це здобула собі незаперечну повагу й авторитет серед усіх, хто її знає. В одному з недавніх віршів вона виповіла кредо власного розуміння сутності людського буття:
А все так просто… і важливо: По правді жити на цім світі, По совісті… і милостиво… Як в Божім сказано Завіті! Марія Боєчко — авторка поетичних збірок «Ісповідуймо любов», «Лети, пісне моя», «Я возвеличую любов», «Дитинства світла мить», «Пролісок», «Спалах серця», «Три дороги»; упорядниця п’яти етнографічних збірників: «Співокрай», «Співанкова тайстра», «Весільні барви», «Різдвяні барви», «Великодні барви»; історичного нарису «Ковалівка: з глибини віків до наших днів».
Люблю я музику дощу
У тиху літню дивоніч,
її мелодію сумну
В душі пишу без сяйва свіч.
І спогади під крапель шум
Із серцем б’ються в унісон,
Ця музика небесних струн —
Моє натхнення, мій шансон.
Рояться думи в голові,
Любов єднають і печаль…
Слова сплітаються в вірші…
Звучить нічний дощу рояль…
Не спиться… А уже світає,
Дощ музику давно спинив,
Безсонна ніч за ним спливає,
Та він на згадку вірш лишив.Вибір
Сьогодні кожен свій вибір має,
Своє у кожного бачення світу,
Але і кожен у світі бажає
Нормально жити,
а не животіти. На жаль, неправда
по світу гуляє,
Людей розсварила
і розгнівила…
Ніхто ні на кого вже не зважає,
Ненависть серця
людські засліпила.
Отямтеся, люди!
Серця відкрийте!
Хто сіє зло, той зло й пожинає!
Незгоди всі між собою
відкиньте,
Бо злоба життя руйнує, ламає.
Живімо в добрі,
у злагоді й мирі —
Життя нам дається
лише один раз!
Чи всі в Україні будуть щасливі,
Залежить від нас!
І тільки від нас!Марія БОЄЧКО.
Творчість для п. Марії — єдина зброя, якою жінка відганяє від себе хворобу, зневіру, розпач, відчай. Творчість дає їй силу підтримувати інших, допомагає бачити добро і красу довкола, щедро ділитися скарбами своєї душі з усіма, хто цього потребує.
За невтомну працю на освітній ниві та подвижництво Марію Боєчко номінували титулом «Українська Мадонна». 26 травня цього року вона стала лавреаткою Коломийської міської премії імені Тараса Мельничука. Цю високу відзнаку присвоїли М.І.Боєчко за книги «Сад моєї любові» та «У світі дивоквітів».
Долучаємося до привітань із почесною відзнакою і бажаємо п. Марії здоров’я і здійснення нових творчих задумів!
Марія Порох,
член клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта», м. Косів.
