Мова лунає у пісні і в серці дзвенить
Мова… Це наше багатство, наш найбільший скарб, наш дорогий та коштовний діамант, її терзали, шматували, та не знищили. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.
Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Тому щорічно 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.
З цієї нагоди у Черганівській гімназії відбулося свято під назвою «Краса України і матері мова лунає у пісні і в серці дзвенить». Захід розпочався зі слів учениці 2 класу Віталіни Урсуляк, яка запросила присутніх на хліб, на сіль, на слово щире, на свято рідної мови. А учень 6 класу В.Урсуляк і учениця 2 класу В.Урсуляк зіграли сценку «Хто ти, дівчинко маленька». Далі естафету підхопили вчителі української мови та літератури Я.Ю.Мицкан та І.І.Мартинкж, які віталися на різних мовах, але відзначили, що рідна мова — найкраща, бо засвоює дитина і залишається зрозумілою на все життя.
Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Тому на святі продекламували учні безліч чудових віршів, які є свідченням того, що наша мова — мелодійна, як пісня солов’їна.
Це такі поезії: «На якій б не розмовляла мові», «Пишається Париж і Рим», «Українська мова», «Мово рідна, слово рідне», «О, мова моя!», «Наша мова», «Молитва за мову» та ще безліч інших поезій про нашу рідну українську мову, які учні 5–9 класів вивчали та декламували із великим задоволенням.
Наша мова — пісенна, стоголоса, адже недарма на нашому святі прозвучало так багато українських пісень про мову, Україну, рідний край: «Україна — матуся моя», «Гімн українській мові», «Ми козаки…», «Наша мова — кетяг калиновий», «Українська мова, мова барвінкова», «Вдалині за річкою срібний зорепад». «Пісня про мову» прозвучала у виконанні класних керівників 5–9 класів.
Українська мова — це невичерпна скарбниця м’якого гумору та іронії. У цьому ми змогли переконатись на святі, де учні декламували гуморески та усмішки («Гарну книжечку нову читають хлоп’ята», «Закультурена», «Кухлик»). До нас на захід завітали баба Параска і баба Палажка, які закликали любити, вивчати і збагачувати нашу мову.
Свято завершилося колективним виконанням пісні «Мова єднання». Баба Параска та баба Палажка пригощали всіх пампушками та солодощами, бо українці — гостинна і щедра нація.
Тож пам’ятаймо, що ми володіємо найбільшим скарбом — нашою рідною мовою. Шануймо її не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності. Плекаймо у душі любов до рідної мови!
Іванна Мартинюк, Ярослава Мицкан,
учителі української мови та літератури Черганівської гімназії.
«Гуцульський край», №10, 6.03.2020 року