Стежками «Відважного» і його побратимів

З приводу презентації книги — 30.01.2020 р. в Сесійному залі Косівської РДА і Районної ради; початок о 10.00

Сайти Афіша Косова та Гуцулія вже поінформували шановних читачів про дійство, вказане вище і навіть було вміщено уривок з книги, презентація якої планується, але у цьому повідомленні хочу детальніше зупинитися на виданні, котре мав честь тримати в руках, мабуть, найпершим.

Книга вражає якістю поліграфії; нашвидкоруч зроблені фото нездатні передати істинний рівень друку і чіткості зображень, але в правдивості оце сказаного кожен зможе переконатися особисто, прийшовши на презентацію 30 січня (четвер) до Сесійного залу Білого дому в центрі Косова.

Титул книги

Я мав честь споглядати рукопис книги, назва якої винесена в заголовок в процесі підготовки її до друку і знаю (хоча й не на 100%), що матеріали до неї Парасковія Сусак-Курендаш і її дочка Оксана та син Володимир збирали багато років з різних джерел, але основою для публікації стали «польові дослідження» — так історики називають записані спогади очевидців та зафіксовані надані ними матеріали стосовно тих чи інших подій. В даному випадку йдеться про визвольну боротьбу 40–50-х років ХХ-го століття та участі в ній жителів сіл Вербовець, Старий Косів і Смодна — тобто пласт досліджень, котрий досі ніхто в належному обсязі провести не спромігся.

Само собою зрозуміло, що до здобуття Україною незалежності про такі пошуки не могло бути й мови, але ось чверть століття «дружного мовчання» істориків Косівщини після 01.12.1991-го з цього приводу ніби адресують персонально всім нам риторичне запитання письменника Володимира Яворівського «що ж ми за народ такий?» з відомої радіопередачі Першої програми, котра звучить щонеділі. І ось нарешті солідний прорив по темі, ініціатором якого стала не історик, архівіст, краєзнавець чи хто там ще, кому належало б займатися такою проблематикою, а вчителька математики і фізики, котра не лише має інститутський диплом відповідного фаху, але й реально десятки років навчала дітей цим дисциплінам у селах Верховинського і Косівського районів.

Розворот сторінок 24-25: Крицкалюки зі Старого Косова

Віднайдені пошуковцями — здебільшого вкриті дефектами через конспіративне зберігання — світлини описаних ними персонажів (а це і безпосередні учасники визвольної боротьби — воїни УПА й учасники Збройного підпілля революційної ОУН, як також їхні помічники — станичні, зв՚язкові, харчові та члени їхніх родин) — загиблі в боях і репресовані на багато років заслання в Сибірах і республіках Середньої Азії, потребували клопіткої реставрації і ця робота була пророблена у видавництві Тараса Сороки (м.Львів).

Назване видавництво унікальне, і в своєму амплуа, мабуть, єдине в Україні: володіючи власною типографією «Друк на потребу», воно — на відміну від всіх інших — готове видрукувати який завгодно наклад видання — від ОДНОГО примірника (sic!) починаючи, а коли замовник роздобуде необхідні кошти — то додрукувати тираж, на який віднайдено фінансування.

Думаю, що практично кожен автор, який оббиває пороги потенційних спонсорів (якщо не має власних на це коштів, а так трапляється, мабуть, в 90% випадків) з проханням допомогти в друкові своєї книги стикався з таким: «Покажіть, що ви там сотворили, я ознайомлюся, і — якщо сподобається — посприяю!» — намагається переконати доброчинця в актуальності свого творіння, але показати «товар обличчям» змоги не має, адже жодне видавництво вам одного примірника друкувати не стане. А ось в Тараса Сороки таке не просто можливе, але й практикується всіма, хто про це знає. Так було і у випадку з книгою, котра презентується 30.01 й упорядники це вам підтвердять. Кого заінтригувала дана інформація, повідомляю e-mail видавництва Тараса Сороки: soroka@soroka.lviv.ua — напишіть і вас вислухають та проконсультують, а якщо потрібно — то й нададуть необхідну допомогу.

Але повернемося до «Стежками «Відважного» і його побратимів». В публікації на сайті та в газеті «Гуцульський край» за 24.01.2020 той, хто її прочитав, мав змогу оцінити глибину досліджень та стиль представлення матеріалу. Я би тільки застеріг Читача від звуження ареалу теми, що може статися від прочитання назви книги: такий заголовок зовсім не означає, що Юрій Ласитчук-«Відважний» є головним героєм цього фоліанту солідного обсягу (457 сторінок!) чи навіть керівником збройного спротиву окупантам на теренах трьох прилеглих до Косова сіл.

Розворот сторінок 94-95: Том՚юк-Лисюк Марія та Цьок Микола-«Колос» (обоє родом зі Старого Косова)

Упорядники, очевидно, вибрали таку назву виходячи з того, що Юрій Ласитчук був не лише «Відважним» за повстанським псевдом, але направду відважним у своїй священній боротьбі за волю України, якій віддав всього себе і навіть найдорожче — власне молоде життя. Його чин наслідували практично всі його побратими — як односельчани, так і ті, котрі боролися в інших підрозділах й безпосередньо з «Відважним» не контактували.

Сподіваюся на розуміння: охарактеризувати книгу, в якій сотні імен та доль, до того ж тримаючи її в руках короткий час практично неможливо. У цьому короткому повідомленні я, користаючи з оказії потримати в руках солідне видання першим, закликаю всіх, хто матиме змогу 30.01 прийти на презентацію й довідатися таке, що на даний час знають лише упорядники цінної книги, а повинен знати якнайширший загал.

Розворот сторінок 142-143: Параска Андрусяк та її родина з Вербовця

Похвально, що пишучи про три села, упорядники не обмежують себе вузькою географією і наводять відомості як про сусідні, так і доволі віддалені села (ба навіть райони), якщо вихідці з тих територій оперували у Вербовці, Старому Косові чи Смодній, або відповідно уродженці цих трьох сіл діяли деінде. Воно й справедливо, адже підпілля ставило собі за мету вибороти незалежність України, а не якогось села чи групи сіл, що неможливо в принципі.

На сторінках 153-160, наприклад, розповідається про Михайла Ковалюка-«Баса», родом з Вербовця, який загинув, правдоподібно від рук зрадника в с.Бабин у березні 1945-го разом з двома своїми побратимами. Їх трьох таємно поховали на місцевому цвинтарі, але поінформовані люди знали, хто там похований й коли Україна здобула незалежність, могили освятили й поставили мистецької роботи хрести. 20 травня 2018 р. — в День Героїв, на цих могилах були відслужені панахиди й докладний фоторепортаж про дійство наведений у книзі — як приклад збереження пам՚яті про Тих, хто віддав своє життя за святу справу свободи й незалежності нашого народу.

Окремо варто наголосити, що в книзі розповідається про уродженку Хімчина Савіну Оленюк-Бешлей-«Черницю», яка загинула на території Вербовця й на місці її загибелі встановлено пам՚ятний хрест; у цьому ж селі геройськи загинула Лицар Срібного хреста заслуги Олена Михнюк-«Зена» (родом з Рожнова) — розповідь про неї веде Петро Підлетейчук-«Спартак» — нинішній Голова Косівського районного Братства ветеранів УПА.

Розворот сторінок 342-343: Петро Підлетейчук-«Спартак» і Ганна Василащук з Шешор, Крицкалюк-Паранчич Василина з Вербовця

В книзі також вміщено матеріали про історичні пам՚ятки (зокрема церкви) у Вербовці, Старому Косові та Смодній, що органічно доповнює матеріал про борців за волю й незалежність, — як співається в пісні Степана Галябрди-Павла Зіброва:

«…є за що помирати, є за що проливати ворогів наших кров».

Прийдіть на презентацію, не пошкодуєте!

Василь ГУМЕНЮК