Голос спогаду зі шкільного музею

В 1929 році, у столиці Австрії Відні була створена ОУН під керівництвом Євгена Коновальця. У Косові створили осередок підпільної Організації українських націоналістів у 1930 році. Першим повітовим провідником ОУН у Косові був Володимир Максим’юк (1919–2002 рр.). Після його арешту керівником ОУН у Косові став Дмитро Мартинюк.

У с. Тюдові ОУН утворилася в 1936–38 роках. її організатором був Дмитро Іванович Гурей, 1910 р.н. Він був районним провідником служби безпеки. Підпільна організація Тюдівського осередку національно-визвольного руху підпорядковувалася Кутському районному проводу. У підпіллі члени ОУН читали заборонену літературу, яка пропагувала ідею самостійної України, вели просвітницьку роботу серед населення, розповсюджували листівки, ставили вистави.

Гурей Дмитро в 1941 році був направлений секретарем зборової громади в о Яблуницю Жаб’євського району. Пізніше став членом УПА, мав псевдо «Тріска», «Андрій». Очолював районну службу безпеки Верховинського (Жаб’є) району, знаходився у с. Зеленому, в потоці «Скрушний».

Дмитро був убитий, коли намагався забрати з криївки важливі документи. Його тіло привезли спочатку в с. Зелене, а потім у Верховину. Про поховання нічого невідомо.

Вони жили у дуже важкі часи, але не залишались байдужими до долі своєї Батьківщини. Десятки років їх називали «ворогами України», а матері тихо плакали за своїми дітьми, щоб ніхто не побачив, щоб не переслідували родину. Багато із них не дожили до тих часів, коли стало можливим говорити правду. Зараз серед живих — одиниці. Залишились їхні спогади, які зберігаються в шкільному музеї «Історія села Тюдова», світлини, а також роботи учасників МАН школи на тему: «Участь і доля моєї родини у боротьбі за незалежну Україну» Соломії Яким’юк, «Діяльність УПА села Тюдова» Оксани Головко, «Еміграція та виселення жителів села Тюдова» Вікторії Головко. З цими роботами вони успішно виступали на зльотах обдарованої учнівської молоді Гуцульщини, а також в МАН Івано-Франківська, займаючи призові місця.

Соломія Яким’юк після написання наукової роботи стала співавтором книги «Світлини зі сховку Володимира Яким’юка — «Аскольда». Ми дослідили, що 35 вояків УПА з Тюдова загинули у нерівних боях, двох розстріляли за вироком суду, двоє були засуджені і померли в тюрмах. 36 учасників УПА села Тюдова занесені в книгу «Реабілітовані історією». Це далеко не точні дані, але те, що вдалося зібрати.

Живе серед нас одна учасниця УПА з Тюдова — Параска Іванівна Стрельнікова (Гурей), яка відсвяткувала своє 90-ліття.

Стрельнікова (Гурей) Параска Іванівна — 1929 року народження. Псевдо — «Волошка». 12 липня 1947 року її заарештували і засудили на 7 років. Після ув’язнення відправили в Мордовію. Там працювала на швейній фабриці, вийшла заміж і повернулася додому вже з чоловіком. Написала багато віршів про свою долю, долю вояків УПА і долю України. У своїх віршах мужня жінка виливає душевний плач, затамований біль і страждання за покалічену молодість, за загибель близьких. Вона згадує:

«Не поставлено в нашому селі ні хреста, ні пам’ятника на тому місці, де загинув воїн УПА, житель села Тюдова Бісюк Федір Семенович, 1932 р. н., якому було всього 16 років, який кинувся зі скелі в річку Черемош, щоб не потрапити в руки КДБ. Це сталося в селі Межиброди, що навпроти Тюдова, на правому березі річки Черемоша в 1948 році». Про ту подію і про ті часи Параска Іванівна Стрельнікова (Гурей) написала вірші.

Цьогоріч минуло 70 років рейду УПА в Румунію, учасником якого був наш односельчанин Дмитро Гаврилович ДОВГАНЮК, який народився 1925 р., в с. Тюдові.

25.06.1952 р. заарештували члена ОУН Д.Г.Довганюка, псевдо «Сокіл». Військова колегія Верховного Суду СРСР 28.01.1953 р. засудила до розстрілу, місце його поховання невідоме. (1176). Так записано у книзі «Реабілітовані історією». Насправді смертну кару замінили на 25 років таборів, які Дмитро відсидів, а після повернення додому в 1977 році одружився з вдовою свого брата, але прожив на волі тільки чотири роки. У 1981 році гостював у рідної сестри в Стрию, де був отруєний. Додому привезли мертвого. Похований у Тюдові на сільському цвинтарі.

У шкільному музеї зберігається пам’ятний знак і посвідчення, видане Д.Г. Довганюку в 2009 році, до 60-річчя рейду. Є світлини і записи про нього в книгах «Яворівський фотоархів УПА» В. Гуменюка, «Останні з когорти залізних» М. Андрусяка, де на основі документів доведено, що Довганюк Дмитро Гаврилович був членом ОУН з 1944 року, керівник СБ Косівського районного проводу. Про участь «Сокола» в рейді до Румунії писав В. Гуменюк 26 липня 2019 року на сторінках газети «Гуцульський край» у статті «В гості до сусідів».

Пам’ять про відомих і невідомих героїв України завжди живе у народі, а зі спогадів ми чуємо їхній голос, бачимо усміх, міміку радості, смутку чи болю. Заради свободи Вітчизни вони щедро полили українську землю своєю кров’ю, заслуживши безсмертя.

Марія Чоланюк,
вчитель історії, завідувач музею «Історія села Тюдова» при Тюдівській ЗОШІ-ІІІ ступенів.

«Гуцульський край», №46, 15.11.2019 року