«І поставили хреста з берези…»
Традиція встановлювати березові хрести на могилах полеглих у бою воїнів зародилася в середовищі українських Січових стрільців у роки Першої світової війни. Чому саме березовий? Можливо тому, що біла кора цього дерева символізує чистоту душі або тугу коханої дівчини,.яка не дочекалася свого судженого…
24 жовтня такий тимчасовий хрест на межі присілків Блудівка-Леви-Зелена вулиця у Соколівці, обабіч траси Косів-Верховина встановлено з ініціативи голови Косівського РО «Просвіта» Богдана Глібчука та дослідника визвольної боротьби УПА на Гуцульщині, члена правління Косівського РО «Просвіта» Василя Гуменюка. В урочистому заході взяли участь: голова Косівського РО КУН Михайло Цьок, спеціаліст Соколівської сільської ради Наталія Гриджук і громадський активіст Іван Ключук. Хрест поставили на місці багато років тому встановленого Марією («Маринею») Ключук і вже зруйнованого часом.
Цим хрестом Мариня, а також Євдокія Шкондеюк-«Мотря» (обидві відбули багато років тюрем-таборів за участь у лавах збройного підпілля у 40-х роках) позначили місце, де в серпні 1946-го загинули троє вояків УПА і був важко поранений четвертий — натрапили тут на засаду чекістів.
Загиблих напасники тут же й загребли, а люди бачили, що при цьому поміж тіл щось вкладали — ймовірно, міну або гранату-розтяжку, через те ніхто не наважився перепоховати полеглих навіть після здобуття Україною незалежності. Пораненого ж терміново повезли автомобілем до лікарні в Косів, але по дорозі він помер і тіло, кажуть, викинули десь в невідомому місці.
Невідомі також ні імена, ні псевда трьох із чотирьох героїв, котрі загинули за Україну тієї серпневої ночі 73 роки тому. Четвертий — Василь Павлюк-«Співак» був родом з Соколівки, і він, очевидно, проводив групу з-за ріки в напрямку на Сокільський. Непевна інформація каже, що в групі був хтось із Кутів, а ще один — з Буковини, але чи це дійсно так, ще належить з’ясувати, ретельно вивчивши комунікати підпілля і звіти чекістів того періоду.
Так чи інакше, але місце вічного спочинку Василя Павлюка і двох його поки незнаних побратимів має бути пошановане належним чином. Через імовірне замінування провести розкопки і перепоховання на цвинтарі проблематично, отож, прийнято рішення встановити тут не тимчасовий, а стаціонарний металевий хрест і спорудити кам’яну могилу.
Місць реальних поховань вояків УПА, загиблих у боях з окупантами, дуже мало: тіла вбитих, як правило, звозили до райвідділів МДБ на упізнання, а потім таємно закопували по яругах чи вкидали до криниць (як у Яблунрві). А встановлений нині тимчасовий хрест має ініціювати пошуки інформації про полеглих — як в архівах, так і в переказах старожилів для відтворення істини про трагедію більш як 70-річної давнини.
Василь Гуменюк,
дослідник визвольної боротьби УПА на Гуцульщині, член правління Косівського РО «Просвіта».
«Гуцульський край», №44, 1.11.2019 року