Заслужив великої уваги і поваги
Минулого тижня (17 вересня) громадськість Косова відзначала 166-ту річницю від дня народження Михайла Павлика. Біля пам’ятника нашому славному краянинові було проведено годину-спомин про відомого поета, письменника, культурного і громадсько-політичного діяча.
Кожна освічена людина повинна знати про свою історію, своїх вихідців, які принесли славу Україні. Без Михайла Івановича Павлика (17.09.1853 — 26.01.1915) неможливо уявити суспільне життя Галичини,впродовж сорока років і завдяки кому закладався фундамент українського духовного відродження в останній третині 19 — першому десятилітті 20 століть.
Працівники Косівської центральної районної бібліотеки П.Гуралюк, Н.Сабадаш, Г.Кікоть розповіли про життєвий і творчий шлях нашого земляка. Присутні ближче дізналися, яким був Михайло Павлик, з ким із видатних людей спілкувався, як склалося особисте життя. Серед його соратників були Іван Франко, Михайло Драгоманов. Адже він був одним із перших прогресивних редакторів української газетно-журнальної періодики, видавцем. На сторінках своїх видань підтримував багатьох українських письменників, які розпочали свою творчість — Лесю Українку, Павла Грабовського, Леся Мартовича, Ольгу Кобилянську, Наталію Кобринську, Євгенію Ярошинську.
А за активну громадську діяльність його п’ять разів арештовували, тримали в ув’язненні. Проте, за словами І.Франка ніщо не змогло зламати сили духу «завзятого поборника неправди та кривди людської». Михайла Павлика знаємо як автора численних творів. Його перу належать кілька оповідань і повістей, зокрема «Юрко Куликів», «Ребенщукова Тетяна», «Пропащий чоловік», «Вихора». За припущенням вчених письменницький набуток міг би скласти понад 50 томів. Віриться, що такий час настане. І нам, нащадкам, є над чим працювати. Адже М.Павлик заслужив до себе уваги і поваги. Відомий письменник відійшов у вічність 26 січня 1915 року на 62 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №38, 20.09.2019 року
