Я сумувала за Космачем і моїми друзями

Вже місяць як я повернулася у Космач після шеститижневого візиту до рідного штату Мен. Це була чудова для мене поїздка.

Сніданки, обіди, вечері та просто спілкування з дорогими друзями і родиною. А ще був випускний моєї внучки в університеті. Зараз вона має ступінь психології та штатну роботу у своїй галузі. Довгі вихідні з онуком, восени Джону виповниться 14 років і він у 8 класі. Я йому вишила сорочку з прекрасним дизайном під назвою «Крила». Мала кілька розмовних занять і невелику вечірку,” влаштовану сусідами. Була і швидка поїзда поза штатом, щоб відвідати тяжкохворого друга.

Поки була вдома, я особливо любила розповідати про Україну та Космач. Мала офіційні спілкування з Ротарі-клубом у нашому обласному центрі та з історичним товариством у своєму маленькому селі. Показувала фотографії своїм друзям і родині. Звичайно мене багато запитували: хотіли знати про погоду та їжу, ще цікавило як працює місцева влада та як організовуються школи. Діти хотіли знати якими видами спорту займаються їхні ровесники в Космачі. Дорослі запитували про економіку, вибори та війну. Вони заспокоїлися, коли я пояснила, наскільки далеко карпатський регіон знаходиться від зони конфлікту.

Подорож з Мен назад до Космача — епічна мандрівка. Починалася вона з двогодинної поїздки на машині до м. Портленда, штат Мен (Портленд — найбільше місто в моєму штаті, але м. Івано-Франківськ у три з половиною рази більший). З Портленда літаком приземлилася в аеропорту Нью-Йорка, через півтори години. Далі авіарейс до Амстердама на сім з половиною годин.

Після тригодинного чекання в Амстердамі сідаю на рейс до Києва і нарешті приїжджаю назад в Україну. У Києві я залишилася додатковий день, щоб провести час зі своєю доброю подругою Мері Фасано, американкою, яка закінчувала службу Корпусу Миру та незабаром покинула Україну.

Моя поїздка назад до Космача розпочалася в суботу вранці і завершилася у вівторок. Я була дуже рада повернутися. Мій візит додому був надзвичайно приємним, але я сумувала за Космачем і добрими друзями тут. Перший день повернення у Космач розпочала з оздоровлення. Доглядала свій маленький город, розпаковувала речі та прала. Принесла невеликі подарунки для сім’ї, з якою живу і мама Параска була особливо вражена кленовим сиропом Мен. Він дуже солодкий і має аромат на відміну від меду чи патоки.

Протягом першого тижня я переплутувала дні. У суботу пішла до офісу, бо справді подумала що то п’ятниця. Відновлення орієнтування зайняло трохи часу. Тепер, коли повернулася до роботи, знову зосереджуюсь на гранті на підтримку екологічної освіти для дітей Космацької ОТГ. Метою програми «Створення чистої громади» є зменшення неправильно утилізованих пластикових відходів. Вони є величезною проблемою у всьому світі, на яку ми повинні звернути увагу.

Пластик не розкладається як папір, дерево чи навіть метал, а в кращому випадку розпадається на більш дрібні і менші шматки, які тривають вічно. Пластикове сміття щорічно вбиває тисячі морських птахів та інших істот, наповнюючи їх шлунок неперетравними відходами, які потім призводять їх до голоду. Мікроволокна пластику зараз знаходять у м’ясі риби, яку ми їмо. Маю надію, що під час цього останнього року мого перебування в Україні разом з дітьми зможемо дізнатися більше про цю проблему, генерувати ідеї для поліпшення ситуації та поділитися тим, що ми дізнаємось з рештою громади.

Ця публікація не відображає думки уряду США чи Корпусу Миру, але є цілком моїми власними спостереженнями та досвідом.

Жанін Вінн, волонтерка Корпусу Миру.
«Гуцульський край», №34, 23.08.2019 року