«Ювенальна юстиція» або покарання для неповнолітніх

Незабаром закінчаться літні канікули і знову шкільний дзвоник покличе у навчальні класи своїх учнів.  Хтось сяде за шкільну парту, а хтось за університетську чи за академічну. Ця стаття якраз і потрібна для тих хто невдовзі стане повнолітнім, їм, я вважаю, обов’язково знати, що таке «Ювенальна юстиція», адже цей юридичний термін означає покарання для неповнолітніх. В якій формі можна попередити злочин або уникнути його зовсім?

Альтернативу як позбавлення волі вперше було впроваджено у Великобританії на початку XXI століття. її зараз ефективно використовують практично у всіх країнах західної Європи. В Україні на сьогоднішній день діє Закон «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю», який містить IV розділи і 20 статей. Закон визначає організаційно-правові засади соціальної роботи з неповнолітніми. Основними методами, що використовуються в процесі дослідження особистості та соціальної ситуації життєдіяльності неповнолітнього, є такі:

1. Бесіда

Індивідуальна бесіда — спосіб отримання інформації від особи і корекції її поглядів за допомогою міжособистісного спілкування. Від побутового спілкування професійну бесіду відрізняє чітке визначення цілей і завдаі , дотримання певної логіки, свідоме використання технік і прийомів спілкування (вислуховування, розпитування, психологічного впливу).

При роботі з неповнолітнім, засудженим до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, індивідуальна діагностична бесіда (інтерв’ю) є основним засобом взаємодії з неповнолітнім та його батьками (опікунами), дослідження проблем та обставин життєдіяльності неповнолітнього та його сім’ї.

Діагностичне інтерв’ю — спеціально організована бесіда працівника з клієнтом, спрямована на виявлення і дослідження проблем клієнта і вибір шляхів їх подолання. У ході інтерв’ю соціальний працівник допомагає клієнту розібратися в своїх проблемах і визначити, яким чином їх можна вирішити та на які ресурси при цьому спиратися. Метою індивідуального інтерв’ю є поліпшення розуміння клієнтом причин своїх проблем та ускладнень і, таким чином, — підвищення здатності знайти адекватні шляхи їх подолання.

Процес інтерв’ю передбачає встановлення заснованого на довірі контакту між працівником і клієнтом, дослідження дійсних проблем та ускладнень клієнта, їх причин, вироблення плану дій, спрямованих на їх подолання. У процесі інтерв’ю працівник, що його проводить, використовує спеціальні техніки активного вислуховування, емпатійного вислуховування, рефлексії, розпитування, резюмування, формулювання альтернатив.

Якщо інтерв’ю переважно спрямовується на вивчення індивідуальних особливостей та соціальної ситуації клієнта, воно може бути формалізованим, проводитись за стандартним переліком запитань. Результати такого інтерв’ю можуть фіксуватися в спеціальному протоколі. Навчитися проведенню професійного інтерв’ю можна, пройшовши відповідний тренінг.

2. Аналіз незалежних характеристик

Аналіз незалежних характеристик — метод дослідження особистості людини, її поведінки та соціальної ситуації її життєдіяльності за допомогою співставлення інформації (характеристик), наданих різними фахівцями або простими спостерігачами незалежно один від одного.

Порівняння незалежних характеристик дозволяє знизити суб’єктивність оцінки якостей піддослідного та виділити загальні та ситуативні риси людини. При роботі з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, для аналізу незалежних характеристик можуть бути використані оцінки, надані неповнолітньому в характеристиках з місця проживання, навчання або роботи, інформація, що була отримана при бесідах з членами його сім’ї, однокласниками, сусідами тощо.

Проте необхідно брати до уваги, що характеристики неповнолітнього можуть страждати суб’єктивізмом або формалізмом, отже не варто робити висновки лише з декількох характеристик, а результати аналізу необхідно перевіряти за допомогою інтерв’ю з неповнолітнім, спостереженням за ним і методами психодіагностики. Якість спостереження залежить від чітко поставленої мети та завдань (Яку саме інформацію необхідно отримати? Що дослідити?), вибору ознак, які фіксуватимуться, від об’єктивної позиції спостерігача.

3. Спостереження

Спостереження — метод вивчення поведінки та особистості людини, особливостей її мікросередовища за допомогою цілеспрямованого сприйняття, фіксації та аналізу об’єктивних їх проявів. Спостереження за неповнолітнім, засудженим до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, може відбуватися під час бесіди з ним і в умовах середовища його життєдіяльності (в сімї, в навчальному закладі, на робочому місці тощо).

Предметом сприйняття та фіксації можуть бути поведінкові акти неповнолітнього, особливості його мови, невербальні прояви емоцій. Спостереження дає можливість перевірити відвертість неповнолітнього, результати психодіагностики, доповнити інформацію, отриману під час бесід та інтерв’ю.

4. Методи психодіагностики

Методи психодіагностики — сукупність методів виявлення та дослідження різноманітних якостей, психологічних і психофізіологічних особливостей та рис особистості. До методів психодіагностики відносяться тести (інтелекту, здібностей тощо), особистісні опитувальники (темпераменту, характеру, інтересів, схильностей, ціннісних орієнтацій, взаємовідносин), проективні методики (виявлення неусвідомлених ставлень, настанов, емоційних станів та страхів).

До методів психодіагностики також відносять формалізовані інтерв’ю та спостереження, що були охарактеризовані вище. Особливістю методів психодіагностики є їх стандартизованість і надійність, що дозволяє використовувати ці методики різними фахівцями та порівнювати їх результати, досягати значного ступеню об’єктивності, будувати на їх основі прогноз поведінки людини.

Використовувати методики психодіагностики можуть як психологи, так і фахівці інших спеціальностей, що пройшли необхідну підготовку. Важливо співвідносити дані психодіагностики з результатами бесіди й спостереження та не використовувати випадкові, неперевірені методики, щодо яких немає інформації про валідність та надійність. Аспекти які викладені у цьому матеріалі покликані допомогти молоді, підліткам і соціальним працівникам, які професійно займаються цими питаннями.

Василь Ворсуляк, депутат районної ради.

«Гуцульський край», №31, 2.08.2019 року