Дмитро Павличко: «Ми маємо стати європейською Україною»

У Косові та Космачі минулого тижня відбулися зустрічі з видатним поетом, громадсько-політичним діячем, героєм України Дмитром Павличком. Послухати славного нашого краянина, поспілкуватися з ним прийшло чимало шанувальників його таланту, зокрема молоді, адже нечасто випадає косів’янам така нагода.

Дмитро Павличко живе у Києві та його родове коріння на Косівщині, бо народився й зростав у Стопчатові у звичайній селянській родині. Дмитро Васильович дуже цікаво розповів про своє дитинство і про те, що уже з 16 років знав доросле життя. Навчався у Яблунівській польській школі. Ще семирічним хлопчиком батько взяв його за руку і повів до її першого класу. За словами Дмитра Васильовича, він був єдиним українцем між євреями і поляками. Та одного разу не захотів читати вірша з рядками «я єстим поляк» і сказав пані вчительці, що він українець. У відповідь почув «Ти єстим русин», а за непослух ще й отримав залізною лінійкою по пальцях.

Зі сльозами на очах хлопець про все розповів вдома мамі. «Треба було прочитати від того, що читаєш по-польськи — поляком не станеш», — розрадила свою дитину мати. Дмитро і справді любив поезію. Ще хлопчиком читав у Народному домі Стопчатова вірші і Шевченковий «Заповіт», увесь зал аплодував йому. А навчання у польській школі, як виявилося згодом, стало Д.Павличку доброю життєвою потребою. Дмитро Васильович за незалежності України був послом у Польщі і чимало зробив для зміцнення авторитету нашої держави на міжнародній арені, глибшого пізнання поляками правдивої української історії.

— Батько віддав мене до польської школи тому, що найстарший брат Микола вчився за Польщі в Коломиї у торговій школі, а за науку треба було платити, — згадує Д.Павличко. — Микола сказав татові, віддай наймолодшого у польську школу, а поляки дадуть тобі роботу. За ту роботу отримаєш золоті і ними заплатиш за мене у Коломиї.

До речі, батько Д.Павличка служив у австрійській армії у гвардії імператора Франца-Йосифа. За дезертирство був засуджений до розстрілу, сидів у тюрмі «Бригідки» у Львові. За щасливим випадком і збігом обставин залишився живим та ще й випустив з тюремних камер на волю багатьох ув’язнених. А вже вранці 1 листопада 1918 року, у день коли його мали розстрілювати, Львів захопили січові стрільці. Австрійська влада впала і батько вступив в Українську Галицьку армію. Такі родові штрихи вказують на те, що корені життя Дмитра Васильовича є дуже глибокими, українськими.

Д.Павличко в аудиторії Косівського РБК читав власні вірші, розповідав і про свою творчу літературну діяльність. Не оминув і теми виборів президента України, які мають відбутися 31 березня. Вважає, що за виборами приїдуть спостерігати українці з Австралії, США, Ріо-де-Жанейро, де живе Віра Вовк, дочка лікаря Остапа Селянського з Кутів. За його твердженням, сьогодні за межами України проживає 60 мільйонів українців, яким небайдужа доля нашої держави. Українці є всюди — в Японії, Китаї, вони розкидані по цілому світу, тому, що це була велика нація, яку Москва постійно розбивала, розганяла. Дмитро Васильович про це знає не з чужих вуст, адже був головою Української всесвітньої координаційної ради. До нього у Київ приїжджали українці зі всього світу, тому реально знає, що відбувається в українських громадах світу.

На минулих президентських виборах Д.Павличко був довіреною особою П.Порошенка. Виступав у багатьох обласних центрах, містах Луцьку, Коломиї, Кременці та ін. Зараз теж серед прихильників кандидата у президенти України П.Порошенка.

«Тоді виступ Петра Порошенка я почув у Києві у перший день Революції Гідності. Ми, давно знайомі (Петра Порошенка я побачив, коли він був Міністром закордонних справ в уряді президента Ющенка), стояли з ним поруч в Українському домі і він сказав: «Я був у європейських лідерів — Німеччини, інших країн і, як колишній міністр закордонних справ, казав, що вимагаю, не прошу вас, а вимагаю підтримати повсталий український народ, який піднявся проти Януковича, бо ми вимагаємо вступу до Європи».

Ці слова ще багато разів лунали з трибуни Майдану. Порошенко це оголосив, а я підтримав його і прийшов до нього і кажу: Петре, візьми мене в свою команду.

Що сьогодні обіцяє Петро Порошенко?

Обіцяє те, що він уже зробив як Президент, його обіцянки не є пусті розмови. Перша заповідь — маємо вступити в Європейський Союз і вже ми підійшли до цієї мети, Україна є асоційованим членом ЄС. Друга заповідь — маємо вступити в НАТО, у те об’єднання, в яке входять наші литовські, латиські, естонські брати. Ми маємо триматися Польщі, Словаччини, Чехії, наших західних сусідів. Ми маємо стати європейською Україною», і це неодноразово чулося у виступі Д.Павличка у БК м. Косова.

Дмитро Павличко зауважує, що українці 31 березня не визначатимуть вибір однієї людини на найвищу посаду в Україні, а вибір майбутньої дороги, якою маємо йти як європейська держава. І саме Порошенко домігся, що Верховна Рада своєю конституційною більшістю, понад 300 голосами проголосувала за вступ України до ЄС і НАТО.

«Це конкретні кроки і рішення нинішнього Президента, але Росія злякана цим. І якщо ми зробимо ще один крок у цьому напрямку, віддаючи перевагу серед кандидатів у президенти Петрові Порошенку, Україна буде розвиватися як європейська держава і нам не буде загрози», — переконаний Д.Павличко.

Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №10, 8.03.2019 року