Тарас Бульба-Боровець

9 березня минає 111 років від дня народження одного з перших організаторів збройної боротьби на Поліссі проти окупантів у роки Другої світової, прихильника уряду УНР у вигнанні Тараса Дмитровича Боровця.

Оскільки сьогодні про цю людину навіть доволі обізнаним особам практично нічого невідомо, — пропонуємо розповідь про деякі штрихи його світогляду, життя і діяльності.

Майбутній партизанський отаман народився 9 березня 1908р. у с. Бистрині Костопільської округи на Поліссі в сім’ї бідного безземельного, багатодітного селянина Дмитра Юліяновича Боровця. Предки Боровців були козаками. У 14 років Тарас пішов працювати в каменоломні, постійним самонавчанням здобував освіту. Високі фахові знання, громадська та революційно-політична діяльність працювали на авторитет і велику любов до нього робітників лісової промисловості й каменоломень на Поліссі й Волині.

Тарас-Бульба-Боровець

Тарас-Бульба-Боровець

У 1930 р. відбував військову повинність у польській армії, а в 1931-му — одружився з донькою чеського колоніста в Луцьку — Анною Опоченською.

У 1932 р. разом з однодумцями заснували невелику підпільну організацію «Українське національне відродження» (УНВ), що стояла на платформі політичного та військового руху С.Петлюри і боролася під державним прапором УНР.

Щоб побачити хвалений більшовицький «рай», який на всі лади пропагували радянська преса і радіо, Т. Боровець відважився на нелегальний перехід кордону. Побував у Житомирі, Києві, Харкові, на власні очі побачив селян у колгоспах і їхнє «щасливе» життя під московськими окупантами.

Під час нападу німців у 1939 р. на Польщу Т. Боровець перебував у Варшаві. Бачив страхітливе руйнування міста гітлерівською авіацією.

20 червня 1940 р. відбулося таємне засідання Державного Центру, в якому брали участь президент А.Лівицький. Т.Боровець, Литвиненко, Валійський і Садовський. Президент остаточно затвердив план ТБоровця, що передбачав перетворення УНВ на повстанську армію.

Для реалізації цього плану Т.Боровець вирішив нелегально пробиратися з Польщі на територію СРСР, щоб особисто керувати роботою оперативного штабу на місці. Йому було присвоєно звання «отаман», а згодом — «генерал-хорунжий». Свій штаб Боровець мав формувати в Україні, для чого йому передали список старшин, які перебували в Україні нелегально.

У ніч на 1 серпня 1940 р. Боровець разом зі своєю розвідницею-кур’єром Кульчицькою перепливли річку Буг і під сильним обстрілом радянських прикордонників прорвалися в Україну. У цій сутичці В.Кульчицька стала першою жертвою УПА. Отаман Боровець далі пішов сам. На Поліссі Боровець аж до 1942р. діяв під псевдо «Байда», «Гонта», «Чуб». Пізніше почав підписувати всі накази новим революційно-військовим ім’ям — Тарас Бульба.

«Поліська Січ» з липня до глибокої осені 1941р. діяла легально, а зі встановленням німецької цивільної адміністрації Боровець повів своїх бійців у ліси, щоб воювати як з німцями, так і з більшовиками.

Увесь 1942р. німці відчували на собі болючі удари Бульби. Тоді в УПА налічувалося майже 10 тисяч вояків. У цей час розрізнені боївки ОУН(б) та ОУН(м) також наносили серйозні удари по ворогові.

Рухливі відділи УПА руйнували залізничні колії, відбивали гнаних до Німеччини людей, нападали на військові магазини і тюрми, з яких звільняли заарештованих.

Москва і німці хотіли залучити партизанів Бульби у своїх цілях, але Боровець на співпрацю не йшов. 9 квітня 1943р. ОУН(р) запропонувала Боровцю підпорядкуватися ОУН і залишитися командиром УПА. Боровець не прийняв пропозиції і відповів, що УПА має підпорядковуватися урядові, а не політичним середовищам. За це його звинуватили в отаманстві й анархії. ОУН(б), щоб об’єднати розрізнені відділи УПА, вдалася до силових методів.

Лебедь згадує, що в серпні 1943р. сотня УПА під командуванням Дороша оточила цілу групу Бульби і перебрала її без жодного пострілу. Потім було створено головний штаб УПА, командував ним Роман Шухевич. А в 1944р., недалеко від Самбора (Львівщина), таємно зібралися делегати різних політичних партій, утворивши державний уряд — Українську Головну Визвольну Раду.

Т.Бульба-Боровець виношував плани створити Українську народно-революційну армію, але 1 грудня 1944р. був заарештований під час так званого «об’єднання» його військової частини з Вермахтом і потрапив до концтабору в Заксенгаузені, де його застала капітуляція Німеччини.

Після війни він жив у Мюнхені, потім — у США, де написав спогади «Армія без держави». Помер Т.Бульба-Боровець у США 15 травня 1981 р. на 73-му році життя.

Підготувала Віра РАК за матеріалами Косівського музею визвольної боротьби.

«Гуцульський край», №10, 8.03.2019 року

Share