Забезпечимо функціонування і реформування гірської школи

Нещодавно учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції з питань освіти, що відбулася в м.Івано-Франківську, спитали: яка їхня думка про сучасний стан загальної середньої освіти? Про те, що освіта знаходиться у кризовому стані, погодилися всі присутні. Щоб випускникові успішно скласти ЗНО, необхідні дві освіти (одна — шкільна, безплатна, друга — від репетиторів, платна, яка є непосильною для більшості батьків).

Отже, реформування освіти стало необхідним. Гірські школи, тобто ті, що знаходяться у населених пунктах, які мають статус гірських, почали реформи з такими проблемами, як і всі школи, та ще мають свої — гірські. Прорив до їх практичного вирішення відбувся у 2017 році, коли на базі Івано-Франківської області відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, на якому розглянули стан, проблеми й перспективи гірських шкіл.

Узагальнені матеріали засідання стали основою регіонального пілотного проекту «Розбудова нової української школи в гірській місцевості Українських Карпат». Проект підтримали обласні державні адміністрації Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей. Він став дорожньою картою у реалізації Закону «Про освіту». Тепер — справа за реалізацією проекту.

Нижче подаємо деякі виокремлені з проекту проблеми та пропозиції, які необхідно вирішити.

Перша. Реформування освіти розпочалося з першого класу без підручників. Чиновники не врахували того, що батьки в цьому вбачають загрозу, яка може повторити знущання над дітьми провальною дванадцятирічкою, коли щороку школи отримували підручники під новорічною ялинкою.

Тому Міністерству освіти і науки України щороку, до 1 вересня, необхідно забезпечувати школи новими підручниками.

Друга. Замовчування проблем навчання учнів 2–11 класів протягом перехідного періоду (2018–2027 рр.) за застарілими державними стандартами освіти й підручниками. Якщо навіть чотири роки (2018–2022 рр.) не готувати вчителів 5–11 класів і матеріально-технічну базу закладів освіти до реформування освітнього процесу, то на успіх реформи годі сподіватись. Крім цього, учні 2–11 класів не повинні бути заручниками того, щоб їх не вчили по-новому.

З метою забезпечення рівного доступу до здобуття учнями якісної освіти в перехідний період слід залучити кожний факультет, інститут, кожну кафедру ПНУ імені В.Стефаника у співпраці з лабораторіями ОІППО до надання практичної допомоги кожній гірській школі в розробці індивідуального навчального плану на основі типових навчальних планів МОН України в рамках діючих державних стандартів освіти базової і старшої школи.

Потрібно готувати паперовий і електронний методичний супровід оновленого змісту освіти з кожного навчального предмета, тобто додатки до підручників відповідно до оновлених навчальних програм, спрямовуючи їх на впровадження компетентного підходу в освітньому процесі та використовуючи регіонапьний етнографічний компонент (на Бойківщині — бойківщинознавство, на Гуцульщині — гуцульщинознавство).

Для апробації науково-методичного супроводу оновпення змісту освіти на перехідний період спід створити два обпасні експериментальні педагогічні майданчики (по одному на Бойківщині і Гуцупьщині), забезпечуючи їх необхідним фінансуванням для створення матеріапьно-технічної і методичної бази та видавничої діяльності. Варто запозичити досвід департаменту освіти і науки Львівської ОДА, який придбав дня гірського Козьовського НВК Скопівського району 6 телевізорів, 7 ноутбуків, комп’ютери для вчителя — 4 шт., 3 проектори, багатофункціональний пристрій (принтер-сканер-копір) Epson-222, інтерактивну дошку, 2 LEGO-конструктори дпя робототехніки, а також обладнання для кабінетів фізики, хімії, біології, математики.

Третя. Гірські школи ніколи не мали жодних преференцій у порівнянні зі шкопами в рівнинній місцевості. А тут, у горах, крім проблем в орвіті в Україні, освітні заклади мають чимало регіональних труднощів. Це природно-кліматичні умови: гірська місцевість, бездоріжжя, проблеми з транспортом (здебільшого його відсутність у зв’язку з транспортною недоступністю), велика кількість опадів, що призводить до повеней, снігові замети, вітровії, проживання в умовах рідкорозселеності, значної віддаленості окремих закутий та осель від школи. Усе це ускладнює відвідування учнями школи.

Крім цього, через відсутність фінансування не оновлюють матеріально-технічну базу, не ремонтують шкільні приміщення. Біпьшість із 27-ми гірських районів чотирьох областей Українських Карпат дотаційні (їх впасні доходи в межах 10%). Тому гірські шкопи ледве виживають.

Хто збереже для майбутніх поколінь у Карпатах те, що ще можна врятувати? Відповідь однозначна: підростаюче покопіння горян. Стало аксіомою: «Врятує мо гірську школу — врятуємо Карпати».

Тож рятуймо!

Головам ОДА і обласної ради спільно з народними депутатами від області треба домогтися від Кабміну України щорічної адресної державної дотації на опалення, освітлення, ремонт приміщень, заміну пічного опалення на центральне водяне, на закупівлю пально-мастильних матеріалів і запчастин для шкільних автобусів, на зміцнення матеріально-технічної бази та ін.

Департаментам фінансів, освіти і науки та молодіжної політики ОДА до початку формування Державного бюджету треба щороку розробляти й подавати Мінфіну і МОН України розрахунки на потребу в адресній державній дотації на утримання закладів загальної середньої освіти дотаційних гірських районів.

Четверта. Пропозиція чиновників у кабінетах на київських пагорбах про підвіз учнів з гір до профільних шкіл на відстані 20–30 кілометрів до міста нереальна, бо з транспортно недоступних місцевостей потрібно йти пішки до автобуса годину-дві. Через снігові замети, ожеледицю, морози нижчі мінус 20 (густе дизпаливо), несправності автобуса, захворювання водія, відсутність коштів для придбання пального, підвезення стає проблемою. Крім цього, необхідно, щоб старшокласники здобували професії у глибинці, тобто ті, які потрібні у своїй місцевості. У місті, наприклад, господарюванню у горах не зможуть навчити.

Хоча старша школа стане профільною у 2027 році, але визначити гірські школи з пришкільними інтернатами (гуртожитками), які стануть профільними, та вибрати профілі потрібно тепер. Створити матеріально-технічну базу, підготувати вчителів, побудувати типові пришкільні інтернати (гуртожитки) нелегко, хоча для цього ще є майже 10 років.

Протягом останніх десятиліть ні МОН України, ні органи місцевої влади не приділяють уваги пришкільним інтернатам (гуртожиткам). До речі, з 1945 року при загальноосвітніх школах у горах функціонували пришкільні інтернати (гуртожитки). Вони сприяли виконанню семирічного, восьмирічного, середнього всеобучу.

Настав час поліпшити умови проживання у пришкільних інтернатах (гуртожитках) учнів профільних класів, соціально незахищених дітей і дітей, які проживають на відстані від школи понад три кілометри в транспортно недоступних місцевостях.

Департаментам освіти і науки та молодіжної політики, фінансів ОДА, обласній і районним радам, РДА, ОТГ, відділам освіти, керівникам закладів освіти треба домогтися виділення коштів з Державного фонду регіонального розвитку на капітальний ремонт приміщень, заміну пічного опалення на центральне водяне, проведення водогону й каналізації, облаштування внутрішніх туалетів, оновлення твердого і м’якого інвентарю.

Освітяни гірських шкіл щиро вдячні постійній комісії обласної ради з питань гуманітарної політики і свободи слова, яка спільно з департаментом освіти і науки та молодіжної попітики ОДА проведе нараду з проблем реформування гірської школи в листопаді 2018 року під егідою обласної ради і ОДА. На нараду необхідно конче запросити керівників органів влади, не підлеглих департаменту освіти і науки та молодіжної політики ОДА, голів районних рад, РДА і ОТГ гірських районів, ректорів ПНУ імені В.Стафаника і ОІП-ПО, директорів департаментів фінансів, лісового господарства, аграрної політики, охорони здоров’я, керівників автодору, МНС, правоохоронних органів та ін., а також народних депутатів.

Сподіваємось, що протокольні доручення відповідальним особам допоможуть у вирішенні першочергових і перспективних завдань у 245-ма гірських шкопах (третині шкіл області).

Петро Лосюк,
голова Гуцульської освітянської ради, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук. народний вчитель України

«Гуцульський край», №43, 26.10.2018 року

Share