Відтворено знаковий об’єкт УПА

14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці, у День захисника України, у селі Микитинцях (ліс Камерал) вшановували пам’ять поручника УПА Юрія Долішняка-«Білого», який загинув 70 років тому.

Трагедія розігралася першого травня 1948-го року — у Великодню суботу. На місце розташування повстанської криївки, в якій переховувалися, керівники СБ Коломийського надрайону Дмитро Ящук-«Скидан» (референт) і Юрій Долішняк-«Білий» (субреферент) разом з охоронцями і працівниками референтури (всього 6 осіб), чекістів навів харчовий, підло обдурений агентурно-бойовою групою (АБГ). Переодягнуті під повстанців й назвавши потаємне гасло (пароль), вони попросили про аудієнцію з провідником «Білим», до якого, мовляв, мають «пильну справу». Це найбільш правдоподібна версія події, хоча за іншою харчовий (з етичних міркувань не будемо називати його імені) сам доповів «органам» про місцеперебування повстанців, тобто сталася відверта зрада.

Як би там не було, але для знищення групи Яблунівське райуправління МҐБ скерувало майже 600 червонопогонників з кількох гарнізонів, котрі оточили криївку подвійним кільцем.

При такому співвідношенні сил вирватися з оточення шансів практично не було, але повстанці дали гідну відсіч карателям. Вбивши офіцера, накинувши на себе його френч і захопивши кулемет, «Білий» відкрив вогонь по першому кільцю оточення. Якби воно було одним, ще невідомо, яким би був підсумок сутички, — вбитих і поранених гарнізонників ніхто не підрахував… Але «пробити» друге кільце не вдалось, і п’ятеро наших вояків загинули смертю героїв (один — хоч і поранений — таки прорвався).

Вбитих підпільників тягнули кіньми (наче колоди!) до центру села Микитинців; там повкидали на вантажівку й повезли до приміщення Яблунівського РВ МҐБ — для упізнання. Через ніч тіло «Білого» зникло; найбільш поширена думка-версія, що улюбленого народом колишнього командира сотні «Сурма» патріотично налаштовані відчайдухи викрали, аби поховати у потаємному місці за християнським звичаєм…

Минуло 46 років. Україна стала незалежною державою. 24-го квітня 1994-го року група пошуковців з Косівського товариства «Меморіал» у складі Василя Бовича, Ігоря Чайківського, Тараса Фокшея (косів’яни) і Миколи Мосейчука (з Микитинців) вирішила вшанувати пам’ять полеглого «Білого» — напередодні дня його народження (26 квітня).

Віднайти місце повстанської криївки їм допоміг житель Кривобродів (родом з Микитинців), пан Михайло Ориняк. Його старша сестра теж носила харчі повстанцям. І хоча точного місця розташування їхнього пристанища вона не знала, ймовірне коло, де могла бути криївка «Білого»-«Скидана», окреслила. Тож пан Михайло всередині 50-х його віднайшов, орієнтири запам’ятав.

Четвірка «меморіальців» обстежила залишки останнього місця перебування «Білого» і його побратимів, але не маючи спеціальних засобів для пошуку металу (мін чи інших вибухових предметів), проводити розкопки не ризикнула. Вони встановили на тому місці березового хреста. Хтось написав про це замітку до якоїсь газети, і незабаром туди прибули працівники від «самого» Василя Ткачука — засновника «революційної» на початку 90-х газети «Агро». Провівши там якийсь резонансний захід і встановивши замість березового вже металевий хрест, вони також відбули й більше не з’являлись.

Через 10 років — вже у 2004-му — криївкою «Білого» зацікавився лісничий ДП «Кутське лісове господарство» Петро Пліхтяк, який вирішив провести розкопки й реконструювати споруду в первісному вигляді. Заручившись підтримкою дирекції ДП «КЛҐ» й сформувавши групу однодумців, він втілив задумане в життя — криївку частково реконструювали й урочисто відкрили та освятили.

Це був перший досвід подібної справи. Врахувати проблеми збереження споруди під впливом кліматичних умов реконструктори ще тоді не змогли, і в 2010-му році довелося здійснювати капітальний ремонт відновленого пристанища, котрий теж не цілком витримав випробування часом. Але набутий досвід досягнень і прорахунків у справі реконструкції повстанських схронів згодився при відновленні підземного сховку на присілку Підбагна в с.Пістині та створенні капітального комплексу «Криївка-музей» у 2015–17 роках.

Врахувавши особливості архітектури повстанського резистансу, Петро Пліхтяк і його друзі — за підтримки нинішнього директора ДП «КЛГ» Андрія Ониськіва, з нагоди 70-річчя загибелі славної пам’яті Юрія Долішняка-« Білого», вирішили втретє повернутися до проблеми реконструкції криївки в лісовому масиві Камерал на околиці. Микитинців, здійснивши роботу на рівні найвищих вимог.

Додаткові розкопки і дослідження, скеровані на те, аби максимально точно відтворити початковий вигляд цієї знакової криївки, дозволили виявити залишки первісних дерев’яних матеріалів, використаних для її будівництва. Ними виявилися дубові балки, і на цій підставі можна припускати: цю споруду планували як пристанище багаторазового використання, а не лише на одну зимівлю, що переважно практикувалося в підпіллі. Доказом тому може бути й те, що «Білий» і його побратими перебували в підземеллі на початку травня, тоді як свої підземні сховища повстанці, як правило, покидали ранньою весною — як тільки сходив сніг — і надалі переховувалися на наземних постоях, якомога частіше змінюючи дислокацію. Додаткові розкопки 2018-го року дозволили також встановити, що ця криївка мала аж п’ять (!) виходів, а це знову ж таки є важливим аргументом на користь її багаторазового використання.

Як би там не було, але в процесі робіт цього року відтворено направду знаковий об’єкт УПА, котрий, безумовно, стане окрасою такого роду реконструкцій не лише в Івано-Франківській області, але й Україні загалом. Адже криївка доповнена численними інформаційними матеріалами, які оформлені на високому художньо-професійному рівні з використанням матеріалів, стійких до несприятливих погодних умов.

Отож, відвідати цю місцину означає не лише долучитися до відчуття буремної новітньої історії України, але й отримати неабияке естетичне задоволення від побаченого і прочитаного.

У неділю, 14 жовтня, відбулося урочисте відкриття наново реконструйованого комплексу «Криївка «Білого» за участі Микитинецького сільського голови Надії Гасюк, учителів та учнів місцевої школи, директора ДП «КЛГ» Андрія Онисківа, почесних гостей і тих, хто брав активну участь у роботах з реконструкції. Великою прикрістю було лише те, що головний модератор робіт, пан Петро Пліхтяк напередодні захворів і не зміг взяти участі у дійстві…

Василь Гуменюк, дослідник світлин УПА.

«Гуцульський край», №42, 19.10.2018 року

Share