Духовна анексія (частина 2)
У першій частині статті було наведено факти, які свідчать про те, що фальсифікація духовної спадщини проводилась ще з незапам’ятних часів, і особливу роль в ній відігравали російські митрополити одним із яких був Ігнатій.
Саме митрополит Ігнатій своїми діями призвів до руйнування Готвейсько-Кафайської митрополії в Криму. Адже її паства за його сприянням була виселена звідси. Указом синоду Російської православної церкви від 14 березня 1779 року Ігнатій, який перебував у підпорядкуванні Константинопольського патріархату, був зарахований до російських архієреїв, зберігши свій попередній митрополичий титул.
Невдовзі після його смерті, в 1788 році, Готвейсько-Кафайську митрополію ліквідували і приєднали до Слов’янської й Херсонської єпархії. Чи відповідали такі дії канонам православ’я? Але в так званій синодальний період Російської православної церкви з канонами особливо не рахувалися. Тоді ця церква безпосередньо залежала від імператорської влади. У цьому контексті ліквідація Готвейсько-Кафайської митрополії є цілком зрозумілою. Вона не потрібна була царській владі. Тому її знищили, не рахуючись із канонами.
Звісно, за часів царської Росії про митрополита Ігнатія не забували. Його могила у Маріуполі стала місцем шануванням. Однак за часів радянської влади його рештки перенесли до міського музею. А під час Другої світової війни вони були знищені.
Проте за часів незалежної України про Ігнатія (Гозадіноса) раптом згадали. 11 червня 1997 року синод Української православної церкви (Московського патріархату) канонізував його, а маріупольці, предків яких свого часу прокляв цей митрополит, в його особі отримали свого святого. Митрополита Ігнатія навіть почали представляти як «святим покровителем Донбасу». У Маріуполі йому спорудили пам’ятник. А в Донецьку в 2003 році на його честь відкрили храм при місцевому металургійному заводі.
Канонізація митрополита Ігнатія виглядає дещо дивно, адже навіть за царських часів Російська православна церква не зважилася на такий крок. У цьому випадку, схоже, маємо приклад виявлення російського політичного православ’я, яке нав’язує русофільські погляди в Україні, зокрема на Донбасі.
Можна лише здогадуватися, про що говоритимуть під час зустрічі патріархи Московський та Вселенський, обговорюючи томос для православних України. Але чи не варто під час цієї зустрічі нагадати патріарху Кирилу, що до Російської православної церкви фактично неканонічно відійшли Київська, Проїлавська й Готвейсько-Кафайська митрополії, що колись існували на теренах сучасної України й належали до Вселенського патріархату?
