До 65-річчя загибелі окружного провідника Буковини Юліана Матвіїва «Недобитого»
Юліан Матвіїв народився 1914 року в Бродах, у сім’ї вчителів подружжя Миколи та Станіслави. Батько у роки Першої світової війни воював у легіоні УСС. Після завершення воєн 1914–20 років проживали в с. Білявці, де Юліан одержав початкову освіту. Далі була чоловіча гімназія в Бродах.
Збереглася світлина, на якій гімназист Ю.Матвіїв зафіксований на зустрічі з митрополитом Андреєм Шептицьким. 1932 р. вступив на юридичний факультет Люблінського університету. Ю.Матвіїв завершив навчання в 1937 р. і одержав фах адвоката. Після одруження з Любою Якубів, виїжджають на Грубецівщину.
З вибухом німецько-совєтської війни Юліан Матвіїв, за дорученням Проводу ОУН, іде на службу в допомогову поліцію, подалі від рідної домівки, і оселяється в Кутах над Черемошем — в самому серці Гуцульщини.
Він створює підпільну мережу ОУН, збирає розвідувальні дані про операції, що їх розробляє гестапо проти українського визвольного руху, попереджує про набори в «остарбайтери», формує секретні сховки зброї та боєприпасів, робить усе можливе, аби допомогти тим, хто спіймався на гачок пропаганди окупантів. А завершується його «приятелювання» з німцями на початку 1944-го. «Зондеркоманда», яка прибула по тривозі в Кутську жандармерію, знаходить там лише вбитих своїх і порожні склади для амуніції, уніформи і продовольства.
Від цього часу перестає існувати Юліан Матвіїв, а в Карпатських лісах з’являється талановитий повстанський провідник «Недобитий». Після відкриття архівної кримінальної справи Юліана Матвіїва (ГДА СБ України ф.5 спр.67443) стало відомо про, важкий бойовий шлях життя бойовика Української Повстанської Армії, який за зрадою 27 травня 1952 р. був арештований. Перший протокол допиту провели в застінках МДБ в м. Коломиї, пізніше — у м.Станіславі, а 27 серпня вже допитували у Києві.
9 листопада 1952 р. було складено звинувальний акт злочину і згідно з довідкою «Совершенно секретно №320»: Приговор Воєнной коллегии Верховного Суда Союза ССР от 20.1.1953 г. в отношении осужденньїх к ВМН — расстрелу Матвиив Юлиана Николаевйча и Кричун Николая Филиповича приведен в исполнение 8 апреля 1953г. в г. Києве. Зам. нач. 1 спецотдела МВД УССР, подполковник Краснов».
Є у Косові могила Борцям за волю України. Там вказані імена багатьох учасників визвольних змагань, але місця їх вічного спочинку нам невідомі — вони розкидані по лісах, по тундрах, по Магаданах, зариті абияк істинні герої України.
За ініціативою рідних Юліана Матвіїва на одній із стел викарбувано ім’я Героя. До відзначення 75-ї річниці створення УПА «Координаційна рада з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА» вручила нагороду «Бронзовий хрест Бойової Заслуги» дочці Юліана Матвіїва «Недобитого» Оксані Юліанівні Кабин.
За матеріалами Косівського музею визвольної боротьби.
«Гуцульський край», №20, 18.04.2018 року
