З Гуцульщиною пов’язав своє життя
Гнат Хоткевич — відомий письменник, мистецтвознавець, історик і етнограф, педагог, композитор і бандурист, режисер і актор, театральний і громадсько-політичний діяч. Про цю визначну в українській культурі постать вели дуже цікаву розмову на засіданні клубу інтелігенції, адже Г.Хоткевич часто бував у Косові.
Хоча він народився на Харківщині, в 1877 році, проте йому належить значний внесок у справі дослідження і популяризації Гуцульщини. Це відзначали у своїх виступах голова клубу інтелігенції Зиновій Библюк, секретар Галина Кікоть, учасники засідання Катерина Сусак, Анна Богдан, Микола Лаюк (учасник АТО). До жвавого обговорення цієї яскравої особистості надихнула змістовна розповідь бібліотекаря Вербовецької ЗОШ” Надії Пасічняк.
Гнат Хоткевич був одним із лідерів українського культурного “руху в Харкові. За участь у відродженні кобзарського мистецтва, громадсько-патріотичних заходах і політичні переконання був тимчасово виключений із Харківського університету, в якому навчався на факультеті інженерної технології. Таким інцидентом із тогочасною владою розпочалось свідоме самостійне життя і нелегка творча доля оригінального письменника гуцульської тематики.
Уникаючи арешту за участь у боротьбі з російським самодержавством, Г.Хоткевич на початку 1906 року емігрував у Галичину, в чому йому сприяла Леся Українка. Тут він знайомиться з І.Франком, М.Павликом, В.Стефаником, О.Кобилянською, і між ними встановлюються дружні стосунки. Хоткевич деякий час жив у Львові, а вже влітку 1906-го виїхав на Гуцульщину. Оселився у Криворівні в місцевого господаря П.Потяка, мандрував селами, вивчав звичаї, побут місцевих людей, записував тексти колядок, щедрівок, коломийок, які згодом використав у своїх оповіданнях, нарисах, повістях «Камінна душа» і «Довбуш».
У період перебування на Гуцульщині Гнат Хоткевич так захопився її красою, що в нього виник задум створити гуцульський народний театр. І він досяг своєї мети, хоча ця ідея здавалася нездійсненною. Бо на той час гуцули ніколи не бачили театру, більшість були неписьменними.
У 1910 р. у с.Красноїллі було створено драмгурток, а згодом — театр, акторами якого стали самі гуцули. Оскільки вони були неграмотними, то свої ролі вчинили на слух. Г.Хоткевич писав п’єси, складав репертуар, сам малював декорації і грав на сцені. За зароблені гроші купували театральний реквізит, адже театр мав рекламні афіші, друковані програми. У листах до своїх друзів він зазначав: «Я так залюбився у Гуцульщину, що не виходить вона мені з голови, ні в день, ні в ніч. Лиш про театр свій думаю».
Гуцульський театр виступав із гастролями у Косові, Калуші, Стрию, Львові, на Буковині, Тернопільщині та навіть у Кракові, де акторів вітав Богдан Лепкий. З великим, як сьогодні мовиться, аншлагом відбувалися виступи театру в Харкові, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Києві. Окрилений успіхом, Гнат Хоткевич поїхав з трупою до Москви. Глядачів захопили гуцули своїм одягом, запальними танцями та майстерною грою. Планувався навіть виступ у Петербурзі, та задум не вдалося здійснити. Вибухнула Перша світова війна, яка розкидала артистів у різні кінці світу.
Проте пам’ять про унікальний театр, його натхненного і невтомного організатора та керівника живе і житиме, доки живий гуцул, доки живий український народ — переконані учасники засідання клубу інтелігенції. Значимість Гуцульського театру і в тому, що він давав знати народам, що є така нація з її багатою культурою, фольклором, вбрану ням, вважає Катерина Сусак. До речі, коли Г.Хоткевич гастролював з театром у Косові, то перебували вони у місцевого жителя Кременюка, про що розповіла Анна Богдан, яка знайома з Галиною Хоткевич, дочкою Гната Мартиновича. А за словами Зиновія Библюка, у Верховині й сьогодні функціонує театр Г.Хоткевича.
Гната Хоткевича переслідували сталінські каральні органи за його суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди.
Письменника звинувачували у націоналізмі. Репресивний режим (8.10.1938) на 61-му році забрав у нього життя.
Сьогодні ім’я Г.Хоткевича в одному ряду поруч з такими постатями як Сковорода, Квітка-Основ’яненко, Гулак-Артемовський. А у центрі села Красноїлля, що на Верховинщині, на стіні ошатного будинку є меморіальна дошка з написом: «У цьому будинку в 1908–1912 роках працював з першим Гуцульським театром відомий письменник і громадський діяч Гнат Хоткевич».
Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №12, 23.03.2018 року
