Головний командир УПА

5 березня 1950 року відбувся останній бій генерала-хорунжого УПА Романа Шухевича на підпільній квартирі в Білогорщі поблизу Львова. 23 жовтня 2001 року на тому місці відкрили музей як сектор відділу історії визвольних змагань України Львівського історичного музею.

Оригінальні пам’ятки експозиції розповідають про рід Шухевичів, юнацькі роки Романа, його військово-політичну діяльність та збройну боротьбу УПА.

Основний стрижень у формуванні особистості та світогляду Романа був закладений його батьками — Осипом та Євгенією Шухевичами.

Становлення РШухевича як майбутнього лідера та керівника національно-визвольного руху відбулося також за активної участі діда Володимира — визначного українського етнографа, фольклориста, культурно-освітнього діяча.

Експоновані річні свідоцтва з філії Академічної гімназії, пластові світлини та кубки підтверджують його освіту та активну участь Романа у пластовому житті Галичини. Чимало пам’яток розповідають про діяльність Романа Шухевича як керівника бойової референтури Крайової екзекутиви ОУН, боротьбу проти політики «пацифікації» на західноукраїнських землях. Його участь у діяльності Карпатської Січі, створення навесні 1941 р. дружини Українських Націоналістів (ДУН) для вишколу українських військових сил при німецькій армії. Завдяки одному із куренів ДУНу «Нахтігаль», яким командував Шухевич, у Львові було забезпечено проголошення Акта відновлення Української держави.

У музеї висвітлено формування Української Повстанської Армії, діяльність Романа Шухевича (Тараса Чупринки) як Головного командира УПА, створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

Важливу частину експозиції становлять матеріали про долю родини, яка зазнала репресій від радянської каральної системи. Експозиція другого поверху (сходи, криївка, житлова кімната відтворюють побут часів перебування Головного Командира УПА на цій підпільній квартирі (1948–початок 1950).

Роман Шухевич, як лідер і керівник національно-визвольного руху 40–50-х років XX ст, залишив глибокий слід в історії боротьби за Українську державу. Його життя — приклад жертовного служіння та любові до свого народу й Батьківщини.

За матеріалами музею УПА підготувала Л. Луканюк.

 

Дмитро Павличко
РОМАН ШУХЕВИЧ

Бувають ночі темні, наче нетрі,
Коли сказати серцю
треба — цить!
Бо ж видно із Говерли
та з Ай-Петрі,
Що в центрі України
щось горить.
То над Збручем стоїть
несамовитий
Вогонь, як дух, прип’ятий
до стовпа.
Вогонь! Горить
бензиною облитий
Роман Шухевич,
командир УПА.
Вже тих нема,
що мертвого палили,
Гарячий попіл висипали в Збруч,
Щоб не воскрес,
не вийшов
із могили,
Не взяв відомсти
зброю обіруч.
А він горить!
Тріщать кістки,
як дрова,
І серце палахтить,
немов свіча.
На тім вогні палає наша мова,
Гартується, подібна до меча.
Вже тих нема, що той вогонь
розклали, Та ні!
Подумай, подивися в ніч,
— В пітьмі очима блимають
шакали,
Потворні створи імперських
сторіч.
Вони чекають попелу і тліну,
Щоб замести сліди НКВД,
А він горить і гріє Україну,
Коли на неї льодовик іде.
А він горить і не стає золою,
І не чорніє мученицька плоть,
І над його душею золотою
Ридає подивований Господь.
Бувають ночі…
Страшно бути в хаті.
Виходжу й бачу
над Збручем вогонь.
То він горить
на сталінській цераті,
І піт стікає з обгорілих скронь.

Share