Відповідальність за несплату аліментів
6 лютого 2018 року набув чинності Закон щодо вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів, який передбачає санкції проти тих, хто їх не сплатив.
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» передбачає, що для злісних боржників будуть вводити обмеження, які діятимуть до повного погашення боргу неплатником перед своєю дитиною.
Встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом, — до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Серед обмежень, які будуть застосовувати з 6 лютого щодо злісних неплатників, — спрощена процедура заборони виїзду за кордон для тих батьків, які понад шість місяців сукупно не сплачують аліменти своїй дитині.
Друга новація — обмеження у праві користування транспортними засобами для батьків, які ухиляються від сплати аліментів понад шість місяців, у праві полювання, використання зброї.
Починає працювати автоматизований обмін інформацією між міністерствами юстиції і внутрішніх справ, за яким боржників, які понад шість місяців сукупно не сплачують аліменти, будуть позбавляти права керувати транспортним засобом, права носіння зброї, полювання на період, поки вони не погасять заборгованість перед дитиною.
Окрім того, після набрання чинності Закону державний виконавець отримує право складати протокол і направляти його до суду для застосування до боржника адмінвідповідальності у вигляді суспільно корисних робіт. Також Верховна Рада встановила, що несплата аліментів на утримання дитини одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на термін від 120 до 240 годин.
Відповідно до ухваленого Закону, за виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховують плату за виконану ним роботу. Оплату праці здійснюють погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі, не меншому, ніж встановлений Законом мінімальний розмір оплати праці.
У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт, постановою суду, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, термін невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом.
Строк арешту визначають з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п’ятнадцяти годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб.
Серед новацій є норма, за якою той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно може вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за кордон з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Очікується, що реалізація Закону призведе до зменшення заборгованості з виплати аліментів та до поліпшення утримання осіб, на яких ці аліменти перераховують.
І. Йоник,
начальник Косівського РВДВС.
«Гуцульський край», №7, 16.02.2018 року