Цій людині є що згадати
Сходило сонце
червоно-криваво
Не усміхалось,
як кожного ранку,
За хмари зайшло і сльози лило…
За тих, що упали
за усміх світанку.
Так починається перша сторінка книги Петра Підлетейчука «За усміх світанку». Автор є одним з небагатьох свідків кривавих подій сталінського терору.
Він знав теренового Коломийської округи ОУН «Бориса» (Григорій Легкий), окружного провідника Буковини «Сталя» (Василь Савчак), сотника «Сірого» родом з Донеччини (Іван Кулик), провідника Буковини, курінного УПА «Недобитого» (Юліан Матвіїв), хорунжого «Скобу» (Дмитро Балагурак) і десятки повстанців, які були підступно схоплені органами МДБ у 1950–1952 роках на наших теренах через підступну зраду «Кірова», «Кордуба», районного референта СБ Косівщини.
Петро Підлетейчук «Кармелюк» родом з Хімчина. Батько Андрій був стрільцем Української Галицької Армії. Після закінчення десятирічки у Косові навчався на історичному факультеті Станіславського педінституту. Брав активну участь в національно-визвольному русі. Військовий вишкіл пройшов у сотні «Сірого». 1952 року член референтури пропаганди окружного проводу ОУН, внаслідок зради, був заарештований органами МДБ. Майже через рік слідства отримав вирок: розстріл. Згодом його замінили на 25 років каторги, які відбував у концтаборах Норильська і Тайшету.
Нині Петро Підлетейчук очолює районне Братство УПА, проводить активну державотворчу роботу в рідному селі, районі.
З радістю зустрічається з дітьми, які приходять у музей визвольної боротьби. Згадується зустріч з групою з Литви, під час якої Петро Андрійович подарував гостям свою книгу та фото з далеких 50-х років каторги в Норильську, Тайшеті. Цій людині є що згадати і донести поколінням правду про прожиті роки. На жаль, сьогодні ми зовсім мало уваги приділяємо йому і його побратимам. А це дуже важливо для виховання молодих патріотів.
Людмила Луканюк,
завідувач Косівського музею визвольної боротьби ім.С.Бандери.
«Гуцульський край», №41, 13.10.2017 року
