Три течії фейкових громад
Витоки цього вірусу знаходяться не в Україні. Вони штучно створені сецслужбами Російської Федерації.
2007 рік, Чернігів. Громадяни РФ створюють псевдо-утворення “Титульний суверенний народ України”, яке стало одним із розсадників цього вірусу. Під це псевдо-утворення підводяться російські фонди, йдуть гроші.
2011 рік, Харків. Проводиться закрите зібрання, приймається “декларація народної незалежності”. Учасники цього зібрання якраз стали ініціаторами перших псевдо-територіальних громад. Серед них була людина, це громадянин України, який був одним із організаторів створення російської націоналістичної партії “Курсом правди и единение”, що на початках стояла за розповсюдженням цієї ідеології. Мовляв, вернімося до витоків, де сам народ вирішував, як йому жити, віче, братство російського та українського народу, жорстка антизахідна позиція тощо.
Сьогодні є три напрямки псевдо-громад. Ці напрямки не заважають один одному і вони не пересікаються. Вони охоплюють людей, які готові сприйняти відповідну ідеологію. Тобто це одна «цукерка» (хоча тут правильно було б вжити інше слово) в різних обгортках.
1.«Реєстратори», які імітують легітимність
Вони просувають ідею заснування територіальних громад як юридичних осіб публічного права і домагаються їхньої реєстрації. Особливість псевдо-громад, у межах цієї течії, полягає у створенні антуражу легітимності: жонглювання юридичною термінологією, документами тощо. Для створення псевдо-громади вони імітують збори. Перед тим збирають підписи жителів. Наприклад, селище налічує 5 тисяч людей. Може зібратися кільканадцять прихильників такої громади, але кожний заявляє, що він представляє певну кількість жителів цього села, і що в сукупності представляють 50% + 1 голос.
2. Без імітації легітимності
Збираються троє людей чи більше, засновують «територіальну громаду», вибирають з-поміж себе уповноваженого. Вони повідомляють органи державної влади про своє існування, і що тепер їм належить все майно, надра тощо. Вони не домагаються реєстрації в державних органах – навіть проти неї.
Принцип приблизно як у 1917 році: все майно заберемо, надра заберемо, в оренду самі будемо здавати, гроші будуть йти в «територіальні громади».
Головний розсадник цього типу псевдо-громад знаходиться у місті Хмельницький.
3. «Козацькі»
Їх в органах юстиції на сьогоднішній день зареєстровано більше двохсот. Вони реєструються як громадські організації. Часто використовують символіку, де наш державний прапор у перевернутому вигляді. Про них мало говорять. Лідер цієї течії є одним із учасників російського проекту 2012-2014 років «Открытая Конфедерация Европейско-Азиатских Народов» (ОКЕАН).
У створення таких псевдо-громад втягуються нормальні громадяни, патріоти. Для різних людей є різні типи заманювання. Є відкриті прихильники захоплення якихось благ, що знаходяться на території адміністративно-територіальних одиниць. Для когось це вкладається в обгортку начебто правового обгрунтування, створюється видимість законного процесу. А хтось купується на козацтво, надбання наших предків.
Ці течії не заважають одна одній. Це три напрямки, на яких паралельно ведуть роботу. Кожна з течій псевдо-громад має лідерів та заангажованих людей, які намагаються через псевдо-громади робити свою справу знизу. Загроза є у тому, що є також громадсько-політичний проект, який намагається йти зверху. Осередки цієї сили формуються якраз за рахунок учасників псевдо-громад. Є позиціонування: ми йдемо зверху, ви — знизу і ми повинні з’єднатися. Ними піднімається питання референдуму про введення прямого народовладдя.
Ігор Гуськов
