Таємниці Косівщини та Кутів

Косівщина — це душа Гуцульського краю, перлина Карпат, де кожен клаптик землі неповторний. Тут живуть волелюбні творчі гуцули, які володіють давніми ремеслами, що передаються з покоління в покоління. Кожне село має свою мистецьку специфіку: в одному розписують писанки, в іншому роблять сирні коники, ще інші спеціалізуються на різьбі по дереву, гончарстві, на ткацтві рушників і верет, на виготовленні ліжників, вишиванні нитками чи бісером гу-цульських національних костюмів (строїв). Коли приходиш на гуцульський ярмарок у Косові чи Кутах — дивуєшся безкраїй творчості і працьовитості місцевих жителів!

Автентика, яка збереглася в Карпатах, до цього часу дратує північного агресивного сусіда… І не дивно, бо Гуцульщина — це колишня Черлена Русь, де до цих пір збереглося і мистецтво справжньої Русі, і руська мова. Руська мова — це не російська мова, якою спілкуються сучасні росіяни, а мова Святої Русі, яка найбільш схожа з теперішнім гуцульським діалектом української мови. Це легко перевірити, ознайомившись з правописом Біблії, написаної давньою руською мовою, виданою 1903 року за перекладу з грецької Пантелеймона Куліша та інших авторів (Івана Пулюя, Івана Нечуй-Левицького). Вважаючи мовну реформу (Котляревського невдалою, П.Куліш марив про «староруську» мову як літературну (читаємо в Вікіпедії). До речі, безліч слів руської мови (відтак, гуцульського діалекту української мови) знаходять своє значення у санскриті. Черлена Русь — це не червона Русь, як намагаються іноді інтерпретувати, а «черлена» зі санскриту означає «красна, прекрасна, чудова»…

Кожен, хто хоч раз побував на Гуцульщині, на Косівщині, назавжди запам’ятає неповторну енергетику наших українських Карпат і буде хотіти повернутися сюди ще не один раз!

У Карпатах живуть нащадки не тільки різних етнічних фуп, але й різних народів: вірмен, євреїв, поляків, німців, чехів, румунів, угорців. Багато з них асимілювалися і щиро полюбили Україну. їхні правнуки вважають себе українцями. В одному з мальовничих куточків Гуцульщини, в селі Текуча, жила і допомагала виховувати внуків мати греко-католицького священика Івана Стрільбицького, графиня іспансько-італійського вельможого роду Марія-Терезія Мастай де Феретті, рідна сестра Папи Римського Пія-9, яку дуже любили прості гуцули. В 2010 році на Косівщину приїжджав принц Іспанії дон Педро Бурбон-Сицилійський. Разом з ним гостями Гуцульщини були інфант Іспанії дон Карлос, Бурбон-Пармський, принц обох Сицилій та Герцог Калабрійський. Члени королівської родини відвідали могилу графині в селі Текучій.

Гуцульщина — це магічне місце, ще з дохристиянських часів відомі численні капища, святилища, кам’яні баби, які, через брак коштів, мало досліджені… Ніхто достеменно не знає, звідки взялися і підземні ходи, які слугували в часі нападів турків як рятівні підземні дороги, якими виводили худобу та молодих дівчат у ліси.

Ізраїль Баал-Шем-Тов, відомий світу як засновник течії хасидизму, більшість свого життя прожив на Гуцульщині, був одружений на дочці Кутського рабина. Своє вчення заснував у скелі під Сокільською горою над Черемошем, де багато часу проводив в медитаціях. Пізніше, після смерті дружини, переїхав до сина. Жив в Меджибіжі, похований в Умані. Старі перекази розповідають, що Еліезер Баал-Шем-Тов, як ще його називають деякі джерела, добре вмів користуватися підземними ходами, навіть врятував опришків Довбуша від облави, вивівши їх подалі від містечка Кути, за що Довбуш пообіцяв ніколи не чіпати хасидів.

Є стара легенда, в якій говориться, що з Кутів підземні ходи ведуть до Єрусалима…Уже ніхто, мабуть, не дізнається таємницю підземних ходів і їх первинне призначення! Залишиться загадкою і первісне походження назви «Кути». Колись старі гуцули казали, що торгували не в Кутах на базарі, а в Кутіх на базарі. У філологічному дослідженні Степана Наливайка «Індоарійські таємниці України» значення слова «куті» знайшло відображення в санскриті і означає «форт, фортеця», а в дослідженнях Омеляна Німця «Кути над Черемошем» є давнє зображення фортеці Кути! До цих пір збереглися вали та древні укріплення нашої Кутської фортеці…

Ще є гіпотеза, що Кути заснували тамплієри, які після накладення на них «анафеми» перейшли Румунські Карпати і розчинилися… Саме тамплієри відзначилися побудовою фортець, укріплень та мережею підземних ходів. До речі, Гуцульщина з давніх-давен славилася солеварінням, а король Данило Галицький мав угоду з тамплієрами про те, що вони займаються солеварінням і не платять податки! Тамплієри були дуже підприємливими, чи не тому наші люди мають чудові здібності до бізнесу? Поміж людей колись ходив такий жартівливий вислів: «Коли Юрій Гагарін летів у космос, кутські люди вже верталися з космосу, спродавши червону цибулю»!…

Також оповитий легендами наш славний Овидій. Звідки взялася в серці Карпат гора з грецькою назвою? Овидій, Овидіуш, або просто гора Любові, яка височіє поруч Кутів. А на тій горі є озеро, яке також в народі називають озером Любові. Віра Вовк, перекладач, поет, прозаїк, похресниця митрополита Андрея Шептицького, дочка кутського лікаря Остапа Селянського, що нині живе в Бразилії, описувала давню легенду про Овидій в книзі «Тотем наскельних соколів»,яка здобула Національну премію Т.Г.Шевченка. Чому саме Овидій, чому гора Любові? А чи не тому, що Овидій, давньогрецький поет, філософ, перебував на засланні в Румунських Карпатах? Скільки там до тої Румунії в той час… перейти чи перепливти Черемош! А краєвид, який відкривається з Овидію словами не переказати! Все Покуття, як на долоні… Тільки верхівки церков, що виблискують на сонці, допомагають зорієнтуватися, яка далечінь.

Підготувала Любов Бринська,
станична станиці Кути Пласту — Національної скаутської організації України.

(Продовження — у наступному номері).

«Гуцульський край», №28, 14.07.2017 року