«Містечко над Рибницею»

Косів відсвяткував 593 роки з часу першої письмової згадки про місто у Дарчій грамоті князя Свидригайла, і 699 років від початку своєї історії – заснування села Косово.

Всім відомо, що гуцули здавна любили пишні гуляння, веселі забави та фестини. Ще у 1911 році в Косові відбувся перший масштабний фестин, організований профспілкою старої солеварні. А далі все частіше і частіше косівчани влаштовували фестивалі. І досі гуцулики не розгубили вміння веселитись, тож 7 липня, в день Івана Купала та в честь дня міста, відбулося грандіозне святкування.

Цей день, для кожного жителя та гостя Косова був насичений розмаїттям розваг. А розпочався він, традиційно, з походу до церкви Різдва Івана Хрестителя на Монастирському. На літургію прибуло 11 священників з усього району, щоб привітати косівчан з храмовим святом. І кожен, хто прийшов на службу, пішов звідти з піднесеним духом.

Одразу з церкви, люди вирушали на щорічний базарчик поблизу. Це місце можна назвати найатмосфернішим, адже саме тут зібрані всі етноречі, які ідентифікують всіх гуцулів. Тут і керамічний посуд, і дримби, сирні коники та ще велика торба іншого. Це не просто ринок, куди приходять за покупками, це дещо більше. Кожен відвідувач приходить сюди повеселитися та потішитися. Не можна піти з базарчику, не скуштувавши медовухи, не по-гуцульськи це якось. Адже, за легендою, у давніші часи, Косівські землі навідував мор, тобто епідемія чуми або холери, а люди у пошуках порятунку палили ватри, щоб дим відігнав біду, кропили хати свяченою водою, та все марно. Хвороба падала не знати звідки, ранком ще чоловік був здоровий, а ввечері його вже тягли до ями. На зібранні старшин, мудреці знайшли причину лиха в тому, що люди занепали духом і піддалися страхом. От і ліки тому найшли: музика, танок і бочка горілки. Від тоді в гуцулів жодного свята без чарки не обходиться. І треба сказати, що справжній гуцул чарці має міру.

Кожен косівчанин, а особливо діти, щороку грають на базарчику в безпрограшну лотерею. Приз загортають в цупкий папір і продають по 5 гривень. Ніколи не знаєш,що тобі дістанеться та ніколи не залишаєшся розчарованим. Бо для дітей завжди цікава невідомість, а ми до самої старості діти. Дивує базарчик ще й розмаїттям витворів мистецтва, зроблених руками наших майстрів. Дерев’яні образи, скляні фігурки тварин, керамічні свистки у традиційному для них вигляді соловейка та автентичні гуцульські тарілки з розписами.

Потішивши себе косівськими смаколиками та накупивши сувенірів на згадку, з базарчику відправляємось доторкнутися до прекрасного у Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Туди з виставкою бісероплетіння завітала львівська майстриня Ірина Білик, де продемонструвала авторські вироби з бісеру та реконструкції старовинних бісерних прикрас. Автор відома своїми роботами й поза межами України, зокрема в Канаді, Німеччині, Польщі, Латвії, Австрії.

Далі в програмі було «Свято Меду» на майдані Незалежності, де всі охочі могли продегустувати мед у різних інтерпретаціях та придбати його для себе. Скільки ж видів меду було! Всіх і не перерахуєш! Та й хто мед рахує, його куштувати треба! Покуштували солодкого, послухали пісень та неспам’яталися як вже пора вирушати на старт відкритого чемпіонату з екстримального ендуро «Ruba Grunem». Що то за гуцул, який швидкості не любить?! Тож такі перегони прийшлися косівчанам до смаку й проводяться вже вдруге.

Легенди говорять, що колись дуже давно в наших горах жили велети. Зросту були такого, що сягали головою хмар, а крок був широкий на милю. Коли велет метав топір, то він летів на кілька миль. Часом велети гралися у такий спосіб, що перекидали каміння один одному, як тепер діти м’ячем граються. А ті каміння були великі, як добра хата. Такі забавки й нині лежать на хребті Каменистім коло Косова. Велети були хоч дуже сильні, але добрі, нікого не кривдили. Теперішні люди розплодилися по горах так, що велетам не стало місця. Але вони не хотіли воювати за землю з людьми, а тому пішли у Чорногору в підземне царство, де й поснули. Та цього року на Івана Купала до Косова завітали, якщо не справжні велети, то точно їх нащадки.

І взяли участь у змаганнях з силового екстриму на звання «Найсильнішої людини Прикарпаття» «Камінь Довбуша», що відбулися на майдані Незалежності. Такі змагання в Косові відбулися вперше. На них прибули «велети» різних куточків: Величко Дарій, Коротич Віталій, Пиндус Володимир – м. Івано-Франківськ; Федора Андрій – смт. Перегінське; Позняков Євген, Мельник Андрій, Соколов Сергій – м. Долина; Ориджук Андрій – м. Снятин; Радиш Богдан – м. Косів; Сайрат Алла Халі – Йорданія, навчається в Івано-Франківську; Нвобу Емануель – Нігерія, працює й проживає в Івано-Франківську. Офіційно змагання відкрив голова Косівської міської ради Юрій Плосконос. Атлети змагалися в 5 конкурсах: аксель (своєрідна штанга), трак пул (атлет повинен протягнути вантажівку на 20метрів), дамбл (гантель), закладання каменів та станова тяга (підйом автомобіля). Переможцем змагань вчетверте підряд став Пиндус Володимир. За словами атлета, це були останні змагання такого типу, в яких він брав участь, надалі чемпіон планує брати участь лише в змаганнях міжнародного масштабу. А до змагань такого рівня, каже, що готуватиме молодих спортсменів, і вже цього року на змаганнях виступали два його вихованці.

Після насичених змагань косівчани та гості міста відправлялися на стадіон біля школи #2. А там хто куди: хтось катаєтся на каруселях, хтось за столиками –вечеряє, а хтось дивиться другий заїзд «Ruba Grunem». Але об’єднує всіх цих людей свято і очікування святкового концерту. Бо не буває на Гуцульщині святкувань без співів та танців. Тож ввечері всіх єднає музика. Святкова концертна програма на честь Дня міста завжди відрізняється від інших, адже вже два роки підряд у Косові відбувається рок-концерт за участі різних українських гуртів.

Цього року на сцені запалювали такі колективи: естрадний оркестр Косівської школи мистецтв, гурт «Дикі Серцем» (м. Львів), дует «Браво» (м. Косів), рок-гурт «Гуцули» (м. Косів) та кавер-бенд «ReMix» (м. Львів). Паралельно з концертом, затишний двір «На терасі» проводив вечірку під відкритим небом. Тож танцювали того вечора скрізь і повеселилися гуцулики на славу!

Цуприк Діана,
студентка факультету журналістики ЧНУ ім. Ю.Федьковича