Вшанували Героїв

День Героїв або Свято Героїв ‒ щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків ‒ борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА, діячів ОУН, а останні три роки ‒ це також день вшанування і учасників неоголошеної війни із російським окупантом.

День Героїв – це день пам’яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України та є символом незборимості Української Нації.

В сучасному вигляді відзначається 23 травня, але святкові та вшанувальні заходи проходять весь тиждень, на який припадає свято. Для зручності та якомога більшої участі, масові заходи, почасти, відбуваються в п’ятницю, суботу та неділю, що настає після свята. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку, 23 травня, святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець.

До здобуття Україною незалежності свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності у 1992 році почало набувати розголосу. Станом на 2017 рік не є офіційним державним святом, але щоразу більше відзначається органами місцевої влади. Сьогодні День Героїв широко святкується передовсім у Галичині, де до нього приурочуються офіційні урочистості, але останніми роками відбулось значне поширення святкування в центральні та східні регіони України. Національно-патріотичні організації домагаються встановлення Дня Героїв офіційним державним святом. Від 2014 року свято потроху починає визнаватися державними та самоврядними органами, проходять культурно-масові заходи, організовані владою.

У четвер, 25 травня, в Косові  відбулися заходи присвячені Дню Героїв. Спочатку біля пам`ятника Борцям за волю України відбулася панахида і мітинг-реквієм для вшанування памʼяті національних Героїв України. В патріотичному святі взяли участь: голова Косівської районної ради Павло Ванджурак та його заступник Володимир Петричук, перший заступник голови Косівської  РДА Богдан Марчук, міський голова Косова Юрій Плосконіс, депутати Косівської міської та районної рад, учасники АТО, члени братства ОУН-УПА, духовенство, керівники підприємств і організацій та небайдужа громадськість району.

В рамках відзначення Дня Героїв добровольцям учасникам АТО представниками влади були вручені відзнаки «Івано-Франківська обласна рада – Українському добровольцю». Почесні медалі, посвідчення та грамоти отримали учасники АТО  мешканці Косівського району: В.Вітковіцький, О. Чесновський, М. Арсенич, П. Малкович, І.Книшук.

Згодом всі охочі змогли продовжити вшанувальні заходи до Дня Героїв, поклавши квіти до меморіальних дощок націоналістів та помолились на могилах полеглих воїнів АТО у форматі автопробігу. Капелан, отець Михайло Арсенич, мешканець села Нижній Березів, який майже місяць провів в полоні терористів, разом із присутніми молився за упокій душ наших Героїв та перемогу наших військ над окупантом. Діти із косівських шкіл, за підтримки відділу освіти Косівської РДА, також взяли участь в заходах на автобусі, читаючи біля дощок патріотичні вірші та короткі бібліографічні довідки про місцевих Героїв.

Спочатку притсутні перейшли на подвірʼя школи-гімназії, де раніше була катівня МГБ-ГКВД та Гестапо. Саме там закопано багато кісток наших відомих та невідомих героїв-націоналістів. Іван Парипа розповів про розкопки учасників організації «Меморіал», які на початку 90-тих років провели перші розкопки на місці поховань жертв більшовизму в урочищі «Березина» в селі Черганівці та на території Косівської гімназії-інтернату.

Згодом колона рушила в сторону центру міста до памʼятника націоналісту, воїну  УСС, засновнику «Пласту» у Косові Михайлу Горбовому під Міською горою та до меморіальної дошки Василю Стефураку. Потім учасники автопробігу рушили до районного будинку культури, де встановлена дошка диригенту Анні Герасимович Когут. Слово до громади мав Зиновій Библюк, який написав книгу «Окрилена піснею» про патріотку А. Когут.

Наступним пунктом зустрічі став дім відомого лікаря на Косівщині Ярослава Хомина, де його родичі розповіли про свого знатного предка. Потім колона рушила до церкви Святого Василія (УГКЦ), де на подвірʼї розташований меморіал загиблим націоналістам та символічна могила братів Балагураків. Цей памʼятник, до речі, збудований моїм батьком, а я малий йому допомагав.

На вулиці Ірчана учасники заходу відвідали два будинки із встановленими дошками загиблим  націоналістам ‒ будинок Євгена Лелета та Дмитра Мартинюка. На жаль, нещодавно відійшов у вічність його син ‒ патріот та націоналіст Ігор Мартинюк.

Згодом колона рушила на старий греко-католицький цвинтар, де розташована могила загиблого бійця АТО Василя Андріюка. До громади звернулась його сестра Наталія з родиною. На цвинтарі також відвідали могилу учасниці визвольної боротьби на Гуцульщині «Христі» Дарії Кошак-Свистельницької, яка зараз, на жаль, перебуває в занедбаному стані. Про Дарію розповіли вчитель Косівської ЗОШ №1 Олександра Сапріанчук та завідувач Музею Визвольної Боротьби Людмила Луканюк.

Потім автоколона рушила в Черганівку, до церкви на присілку Волійці, до могили ще одного загиблого учасника АТО Олексія Лепкалюка, де слово мали представники його родини. Завершився захід біля пам`ятника та хреста на місці загибелі «Відважного» в селі Вербовець.

Незважаючи на дощову погоду, захід пройшов на високому організаційному рівні та в патріотичному дусі, направлений на зміцнення і збереження зв’язків про звитяги та патріотизм, як минулих поколінь, ‒ так і сучасної війни під назвою АТО.

Косівщина вкотре підтвердила статус націоналістичного регіону, де шанують пам’ять воїнів-героїв, борців за Україну минулих епох. Варто відзначити і значну кількість пам’ятних дощок, які, як і пам’ятник Михайлу Горбовому під Міською Горою встановлений з ініціативи та за підтримки працівників Косівського філіалу обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери. Важливо було бачити не лише мармурові таблиці на стінах, але і сімʼї героїв, які цінують і пам’ятають своїх родичів, а отже українська нація ‒ жива!

Жива вона і для моєї родини, адже моя прабаба ‒ Анна Гринчук (псевдо “Гірська”) була звʼязковою УПА і відсиділа 25 років таборів, а прадід був забраний на примусові роботи в Німеччину, а після закінчення війни ‒ повернувся в СРСР, де був визнаний «ворогом народу» та отримав також 15 років таборів. Моя баба Ольга Йосипівна жила із бабою та дідом, бо батьків практично не знала ‒ під час війни в їхню хату на «Лазах» (біля теперішнього РЕМу) потрапив снаряд і хата вкрита соломою повністю згоріла, тому баба довго жила в сусідів та родичів.

Тарас ПАСИМОК. Фото автора.