Депресія — поширена і небезпечна

Щороку, 7 квітня, відзначають Всесвітній день здоров’я. У 2017 році він проходив під гаслом «Депресія: давай поговоримо».

Депресія — поширена у всьому світі хвороба, від якої страждають більше 300 мільйонів людей. За період 2005–2015 рр. кількість випадків цієї недуги зросла на 18 відсотків. В Україні на неї хворіє 6,3% населення, проте, це лише офіційні дані. Багато хто не визнає, що хворий, і не звертається за лікуванням.

Від звичайного пригнічення депресія відрізняється тим, що людина не може впоратися з нею самостійно. Це вже хвороба, яка вимагає відповідного лікування.

Схильні до депресій: юнаки та дівчата; певні групи суспільства (ВІЛ-інфіковані, наркозалежні тощо); представники фаху з високим рівнем стресів (поліцейські, лікарі швидкої допомоги, диспетчери тощо); жінки в період кпімаксу; породіллі у піспяпологовий період (20 відсотків матерів перебувають у депресії); люди похилого віку.

Крім того, ризик виникнення недуги може зростати через економічні негаразди, безробіття, стихійні лиха і конфлікти.

На початкових стадіях депресії пюдина майже завжди песимістично оцінює все, що відбувається з нею або навкопо неї, її часто непокоять тривожні спогади, вона картає себе за те, що неправильно вчинила в тій чи іншій ситуації. Такі ситуації з минулого постійно виникають у ЇЇ свідомості та викликають відчуття душевного болю, печалі, жалю або злоби.

Перший тип депресії — реактивний або психогенний (невротичний), який виникає внаслідок важких життєвих ситуацій. Часто це буває пов’язано з утратою: невиліковна хвороба або смерть близької людини, розлучення, кохання без відповіді. Душевний біль іноді важчий за фізичний. Нагадати про минупе здатне все — фотографія, старий квиток у театр тощо.

Другий тип — це внутрішній або ендогенний. Така депресія виникає внаслідок перенесених захворювань.

Сезонна депресія виникає восени чи взимку і має такі симптоми: почуття провини, млявість, зниження рівня інтересів, втрата здатності відчувати задоволення, втрата апетиту, відсутність сексуального потягу, порушення сну, зміна глибини депресії протягом дня, поступова втрата відчуття реального, нервове збудження, відчуття тривоги і страху, галюцинації. Хворий не бажає вступати в контакт з оточуючими, часто (кожний п’ятий) робить спробу накласти на себе руки.

У дітей важкі переживання можуть залишити слід на все життя, тому часто психологи, психіатри, психоаналітики причини тих чи інших вчинків або порушень шукають у дитинстві своїх підопічних.

На щастя, людина влаштована так, що з часом біль від пережитого втрачає свою гостроту, і життя знову починає радувати. Ми виходимо з важких випробувань, збагачені досвідом.

Депресії можуть загострити хронічні захворювання або спровокувати ті, до яких є схильність. Наприклад, серцево-судинні захворювання можуть призводити до розвитку депресій або навпаки.

На превеликий жаль, у повсякденному житті неможливо уникнути депресій, тому треба вчитися
переживати їх.

Подолати легкі випадки недуги допоможуть:

• інсоляція (багато світла в кімнаті), світлотерапія білим світлом, прогулянки в сонячні дні;
• заняття фізкультурою і спортом (інтенсивні фізичні вправи підвищують рівень серотоніну);
• нові подорожі;
• радісні емоції: музика, танці, усе, що приносить радість;
• телефони довіри;
• консультації психологів для людей з депресіями, психотренінги;
• вживання риб’ячого жиру, насиченого омега-3 жирними кислотами;
• вживання достатньої кількості вітамінів групи В, С і Д, особливо вітаміну Д, оскільки депресія є одним з головних симптомів його дефіциту.

Важкі випадки депресії потребують тривалого медикаментозного комплексного лікування.

Для профілактики депресивних станів рекомендують правильну організацію праці, відпочинку, уважне ставпення до тривалості сну, до занять спортом, режиму дня. Важливо жити відповідно до свого режиму, щоб не було виснаження організму.

Для збереження радості життя і життєвої сили важливо приділяти увагу тому, що подобається. Фундаментальне почуття — добре, що ти живеш, що ти є на світі, — має зберігатися і підсилюватися.

В. Медвідь,
лікар-методист з СПР Косівської ЦРЛ.

«Гуцульський край», №16, 21.04.2017 року