Косів завжди готовий доказати свій патріотизм
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Патріотизм (грец. paths — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Звичайно ж, розуміння патріотизму в незалежній Українській державі відрізняється від комуністичного розуміння, як небо від землі. Можна деталізувати ці відмінності, але найсуттєвіша різниця є діаметрально протилежною. Якщо комуністична ідеологія вкладала в поняття патріотизму класову ненависть, то в національній самосвідомості це поняття утвердилося як любов до всього рідного, глибинного, материнського. Себто, поняття патріотизму як філософсько-соціальної категорії в Українській незалежній державі очистилося від штучних інтернаціоналістських догм, набрало природного національного змісту, як і в будь-якій національній державі.
Безумовно ж, справжніми патріотами України є люди, які життя присвятили боротьбі за її незалежність, за що жорстоко переслідувались комуністичним режимом. Свій патріотизм вони доводили безкомпромісною позицією, твердістю переконань, не згинаючись і не падаючи духом, томлячись по радянських тюрмах. Можна називати багато імен — нині це шановані справжніми українцями люди, — але для прикладу візьмімо хоча б Левка Лук’яненка. Чоловік за політичні погляди, власне, за любов до України, був засуджений до страти, відсидів понад чверть століття, але немає в його серці ні озлобленості, ні хворобливої ненависті, ні найменшого натяку на вимогу ставитись до нього не так, як до всіх, а особливо, хоч особливе ставлення він цілком заслужив. Навпаки, і в його способі мислення, і в формі його мовлення відчувається природна доброта і, я сказав би, лагідність натури цієї людини. Це тому, що для озлобленості, хворобливої ненависті, особистих амбіцій в його душі не залишилось місця — вони витіснені великою любов’ю до України і її народу.
Марічка Пришляк
