Різниця між Київським та Московським патріархатом
Протягом всієї історії людства в кожному суспільстві доволі важливе місце займала релігія.
Багато подій в історії, також пов’язані з релігійними поглядами та віросповіданням людей. Основних можна виділити три – християнство, іслам та юдаїзм. Право на свободу віросповідання мають всі. В Україні більшість вірян відносять себе до православних християн. Тобто культова релігія нашої держави – християнство.
Православ’я в Україні поділене, в основному, на Київський та Московський патріархати. Насправді, не всі віряни, що сповідують православне хритиянство в нашій країні знають і розуміють різницю між цими патріархатами. Київський патріархат – це Українська Православна Церква, яка служить своєму українському народу і захищає інтереси українського народу. Московський патріархат – така ж сама Православна Церква, яка не відрізняється від Київського патріархату по вірі, богослужінню, канонах тощо. Відрізняється лиш тим, що вона підпорядкована Московському Предстоятелю.
З початком Революції Гідності стало помітно відношення Української Православної Церкви Московського патріархату (далі УПЦ МП) до українського народу. І, відповідно, Української Православної Церкви, але Київського Патріархату (далі УПЦ КП). Саме з початком подій на майдані відчулась чуттєва різниця патріархатів. Храми КП охоче давали притулок громадянам. В свою чергу, храми МП були відкритими противниками подібних дій, виставляючи під церквами охоронців.
Кремль використовує Московський патріархат задля докорінної зміни поглядів людей. Це практикується в Росії. Імперські амбіції Путіна не зупиняють його перед тим, що використовувати релігію для досягнення своєї мети (в даному випадку геополітичної) вважається просто неприпустимим. Ну, для адекватно мислячої категорії населення, в якої ще залишились якісь людські і суспільні цінності.
Неодноразово були ситуації, коли священники УПЦ МП брали до рук зброю, виступали в ролі корегувальників вогню та стріляли в наших бійців. Також приїжджали їх представники на блокпости наших військових з умовами і ультиматумами від сепаратистів. До речі, при захопленні деяких населених пунктів, так званими ДНР і ЛНР, практикувалися випадки кривавих розправлянь з духовними представниками Київського Патріархату. Коли, на тих ж самих територіях, священників МП залишали недоторканними. Це також свідчить про навіювання, так званим «ополченцям», величності Московського патріархату і примусове невизнання КП навіть тими, хто до початку антитерористичної операції визнавав і відвідував дану конфесію. Жителі саме східних регіонів України. Це є результатом роботи московських окупантів, яких, з тієї ж Москви, підтримують настоятелі МП. В свою чергу духовенців УПЦ КП стає все більше та їх все більше починають визнавати в світі, як окрему релігійну структуру.
Однак, потрібно допомагати одне одному і відкривати очі на очевидні речі. Невже після майдану, після тисячі смертей, в тому числі в зоні АТО, ми не стали єдиними, не стали братами і сестрами? Тоді чому, деякі Косівчани продовжують ходити до церкви Московського Патріархату? Адже гуцульщина славиться своєю єдністю, можна сказати – «Один за всіх і всі за одного». Все дуже просто, якщо ніхто не буде ходити до церкви, то вона зникне як така взагалі. Значить існування УПЦ МП в Косівському районі залежить від нас!…
Політика і релігія ні в якому випадку не повинні пересікатись і якось одне одного торкатися. Особливо в такі важкі часи для нашої держави. Але, на жаль, для декого це необхідна складова своїх планів. Потрібно просто об’єктивно дивитись на речі. Світла голова і свіжий розсудок навряд чи зможе завести когось в оману. Варто бути уважним і обдумано приймати рішення. Ніколи не слід піддаватися маніпуляціям людей, ставлячих себе вище інших. А тим більше, піддавшись їм, допомогти здійснитися плану, наслідки якого ніхто не може пророкувати.
Орест Підгірний
