Хто підтримає осіб з числа дітей-сиріт, особливо тих, які до повноліття перебували на державному утриманні.

Історія 1.

До Центру поступив телефонний дзвінок із одного з профтехучилищ області про те, що закінчує навчання особа з числа дітей-сиріт, інвалід дитинства М і її необхідно влаштувати на проживання та при можливості працевлаштувати.

В ході проведеної роботи було встановлено, що дівчина від народження перебувала на державному утримані, так як мати залишила дівчинку в пологовому будинку. Дитина перебувала в будинку дитини, пізніше дитячий будинок, спецщкола- інтернат, профтехучилище. Мати залишила дівчинку e пологовому будинку. За інформацією органів опіки за дівчиною було закріплено 1\8 частини житла в якому проживала мати в одному із сіл району. Житло не належало матері.

Після закінчення навчавльного закладу дівчині повертатись нікуди. Батьків немає. Близькі родичі не хочуть приймати дівчину, та ще і з вадами розвитку і про яку вони нічого не знають, так як зв’язку з нею не підтримували.

Коли ще була жива бабуся, то дівчина декілька разів приїзджала до неї в м.Косів. Бабуся померла і дівчина залишилась на вулиці, адже після закінчення училища її зняли з реєстрації в гуртожитку училища в нікуди. Заклади в яких перебувала дівчина не дуже цікавились житлом дитина, так як у матеріалах Справи були документи про закріплення 1\8 частини житла, в якому проживала мати в одному із сіл району, хоча житло матері не належало.

Про стан житла дитини – сироти повинні дбати органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Однак що було, того вже не змінити. Дівчині була необхідна допомога. Працівники Центру, фахівець із соціальної роботи не залишили її із своїми проблемами, так як через стан здорявя  вона не змогла б їх вирішити.

В першу чергу було налагоджено контакт із сестрою і братом (всього у дівчини 2-і сестри і 2-а брати. Одна із сестер недієздатна). Виявилось що у одного із братів є документи на житловий будинок, який належав бабусі. До цього будинку були зареєстровані дві сестри і брат.

За сприяння відділення міграційної служби в районі, дівчину було зареєстровано до цього будинку. Також було переведено в район пенсійну справу, оформлено посвідчення гірського та надано одноразову матеріальну допомогу головою районної ради. Розпочалась робота з оформлення спадщини 1\4 частини будинку бабусі.

Всі служби до яких приходилось і приходиться звертатись у вирішенні питання спадщини з розумінням відносяться до вирішення питань та надають відповідну допомогу. Разом з тим, великою проблемою залишається питання стану будинку, як є дуже старий. В будинку вже тривалий період ніхто не жив. У будинку відсутнє газопостачання, підлога прогнила (облаштована на землі), піч непридатна до користування.

Газова плита, холодильник, телевізор дуже старі, проржавіли і також непридатні до користування. Крім цього користуватись сучасними електричними приладами також небезпечно, так як електрична проводка також стара.

Депутати міської ради, голова міста також не залишаються осторонь. Час від часу надають дівчині допомогу коштами, продуктами харчування. Проблемою також є те, що у дівчини немає навиків самостійного життя. Перебуваючи на державному утримані за неї вирішували все керівники, працівники установ. Навикам планування бюджету, витратам грошей, тощо уваги напевно проділялось недостатньо.

Вже коли дівчина перебуває в м. Косів з нею постійно проводяться бесіди про планування витрат. Однак, враховуючи стан здоров’я дівчини, такі бесіди, консультування необхідно проводити постійно. Бували випадки, що отримавши пенсію по інвалідності ( біля 1тис.грн) дівчина за 1-2 тижні гроші витратить і вже щоб дожити до наступної пенсії приходиться скрутно.

Хоча, якщо від пенсії відняти плату за електроенергію, мінім. витрати на телефон і поділити на 30 календарних днів залишається 25-28 грн. в день. Про одяг, предмети гігієни та інші речі першої необхідності, які необхідні дівчині навіть важко подумати. Однак, не втрачаючи оптимізму, маючи підтримку соц. служби та добрих людей, дівчина якось виживає. Одну зиму вже перезимували. Надіємось що із Божою поміччю перезимуємо і наступну.

Прохання. Якщо знайдуться небайдужі люди і пожертвують для даної особи з числа дітей-сиріт, інваліда дитинства небхідні їй елементарні побутові речі – електро або газава плитка, невеличкий холодильник, невеличкий телевізор, електрочайник та інші побутові речі першої необхідності то будемо дуже вдячні.

Фахівець із соціальної роботи Марія Пітеляк.

Р.С. Не пропонуйте того, що вже не придатне до користування. Часто приносять речі, які брудні, рвані іх можна використати лише на опудало в городі. Цього не робіть. Поважайте себе і тих потребуючих сьогодні допомоги людей, не принижуйте їх. Життя складне кожен із нас не знає що чекає його в иайбутньому, особливо його нащадків.

Share