Щоб поруч були мама і тато

«Мрію мати свою сім’ю, у якій я буду найщасливішою дитиною. Моя сім’я мені часто сниться. А ще я хочу мати братика або сестричку, яких я буду дуже любити. Мені важко одному.

Мене ніхто не любить по-справжньому, і я розумію, що нікому не потрібен. Коли мені щось болить або я чимось зажурений, я не маю з ким про це поговорити. Мені ніхто не читає казок, мене ніхто не цілує, коли лягаю спати. Я один. Я не хочу цукерок та іграшок. Найбільше в світі я хочу мати маму і тата, щоб вони любили мене по-справжньому і турбувалися про мене. Я хочу, щоб мене пригорнула до себе мама і сказала, що любить мене!».

Дорогі мами, батьки, всі дорослі! Це крик маленької, осиротілої душі. Ці слова може сказати кожна дитина, яка проживає у державному закладі через те, що осиротіла, або яку, через певні причини, позбавили батьківського піклування. Таких дітей сотні. Вони залишилися самі зі своїми поки що дитячими проблемами. Хоча держава дбає про них, проте найголовнішу їх потребу, на жаль, задовольнити вона не може. Це потреба в любові, турботі, щасливому дитинстві, яку може забезпечити тільки справжня сім’я. Тому, хто виріс у родині, важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилась без батьків. Майже безпорадна, без батьківської підтримки і любові, вона залишається наодинці зі складними життєвими проблемами. В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Вони забезпечують соціальний захист, захист майнових і житлових прав дитини, догляд, виховання, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилась без піклування батьків.

30 вересня, у день святих мучениць Віри, Надії, Любові, а також їхньої матері Софії, в Україні відзначаємо День усиновлення. Цей день є символом милосердя і добра по відношенню до людей.

Дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий: одні — усиновити, інші — допомогти дитині знайти батьків, треті — надати фахову консультацію тим, хто виявив бажання усиновити, або тим, хто вже усиновив.

Прийнявши дитину у свою сім’ю, ви не тільки врятуєте її від безнадійності, навчите звичних для нас і часто зовсім невідомих для дитини життєво необхідних навичок, а головне — поділитеся з нею любов’ю і турботою.

Дорогі батьки, зважтеся на цей крок! Дитина чекає на вас!

Олена Буратинська,
начальник служби у справах дітей райдержадміністрації.

День усиновлення відзначають в Україні щорічно 30 вересня. Його мета полягає в підтримці та розвитку національного усиновлення, у забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім’ї. Цей день співпадає зі святом Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

І це не випадково, адже у трьох сестер була турботлива мати, так і в кожної дитини повинна бути мати, яка б навчала віри, надії, любові. Тільки у сім’ї дитина може почувати себе по-справжньому щасливою. Радість бути щасливими дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, дарують альтернативні форми сімейного виховання.

В Україні є чотири форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

1. Усиновлення — оформлена рішенням, суду передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки (таємна форма).
2. Опіка, піклування — встановлюється переважно родичами над дітьми, які залишилися без батьківського піклування.
3. Прийомна сім’я — це сім’я або особа, що не перебуває у шлюбі і добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.
4. Дитячий будинок сімейного типу — це сім’я або особа, що не перебуває у шлюбі, які добровільно взяли із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 5 до 10 дітей на виховання та спільне проживання.

Кожна з цих форм має деякі відмінності в створенні та функціонуванні. Але їх об’єднує основне — те, що вони дають можливість дитині-сироті отримати втрачену батьківську та материнську любов.

Усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Усиновлення позбавляє дитину статусу сироти і надає можливість мати справжніх батьків. Батьки не ті, що дали життя, а ті, що наповнили життя дитини змістом, виховали і підготували до дорослого життя.

Усиновлення є таємною формою влаштування дитини, і тільки батьки (усиновителі) мають право вирішувати чи розповідати дитині історію її народження.

Окрім усиновлення, можна створити прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу. У таких сім’ях діти отримують право зростати в сімейному середовищі і за ними зберігається статус дитини-сироти чи позбавленої батьківського піклуванн Сім’ї надають матеріальну підтримку і відповідно здійснюють контроль з боку державних органів щодо виховання та утримання дітей у таких сім’ях. Прийомні батьки мають першочергове право на усиновлення дитини, яку виховують.

У нашому районі більшість дітей-сиріт виховують у опікунських сім’ях. З 2006 року створені та успішно функціонують 7 прийомних сімей та 2 дитячих будинки сімейного типу,

в яких виховують 23 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Косівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснює соціальне супроводження прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу, забезпечує інформування населення про сімейні форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо хтось бажає прийняти в родину дитину-сироту і наповнити дім сміхом та любов’ю, звертайтесь за адресою: м.Косів, м-н Незалежності 11, райдержадміністрація (І поверх), кабінет №24, тел. 2-22-98. Не залишайтеся байдужими до дітей-сиріт.

Ольга Максимів,
провідний спеціаліст Косівського РЦСССДМ.
«Гуцульський край», №38, 30.09.2016 року