Дитину вчи, поки ще мала…
Жнива великі, але робітників мало (Мт. 9,38)
Ми дуже часто чуємо, що світ винен у тому, що наші діти, онуки ростуть нечемними, невихованими, не слухають старших… Так, доля правди тут є. Але немає нічого дивного. Раніше діти ходили щодня на шкільну службу Божу. Молитва та святе причастя давало їм силу, Боже благословення бути слухняними, сумлінними і милосердними. Ні батьки, ні учителі не вкладуть у душу дитини того неоцінимого дару, що Спаситель дарує дитині через ласку в службі Божій і святому причасті.
Пам’ятаю, коли батьки були ще живі, кожного вечора всі члени нашої родини (8 осіб) збиралися на спільну молитву. Таким чином ми діти непомітно привчалися до набожності, притаманної нашим батькам.
А що тепер? Батько, прийшовши з роботи, ліг на диван, дивиться телевізор. Мати провадить дискусії з батьком або йде до подруги робити манікюр… А діти? Хто що… Дивляться мультики або пустують, і так щодня. А потім дивуємося, що невиховані, неслухняні.
Не нарікаймо, що світ винний у наших бідах, бо Господь Бог подарував нам його чистим, добрим, милосердним, а ми самі зробили його таким, яким він є зараз. Потрібно батькам усвідомити, що вони несуть основну відповідальність за виховання і подальшу долю своїх дітей. Скільки є випадків, коли дитина приходить до школи, не знаючи «Отче наш…» І навіть не вміє перехреститися. Часто нічого не знає про Господа Бога, про святих ангелів, що від самого народження дитини оберігають і захищають її від усього злого. Дуже часто батьки виправдовуються тим, що це є завданням учителів християнської етики. Якщо в ранньому віці дитина не отримає знання основ релігії від батьків, то пізніше не дотримуватиметься її засад.
Звідки в XXI столітті ця релігійна байдужість і моральний розлад? Тому що наші діти не навчилися собі відмовляти, з них виростають вічно невдоволені і безвідповідальні люди, які мусять все спробувати і отримати будь-яке задоволення за будь-яку ціну. Це ми, батьки, зробили своїх дітей бездушними і неслухняними. Ми виконуємо різні їхні забаганки і даємо їм усе, чого забажають, щоб лише були задоволені і не капризували. Якщо хочемо кращого майбутнього, то мусимо передусім ліпше виховувати своїх дітей, онуків. У цей нелегкий для України час дуже мало робітників на ниві Ісуса Христа… Кожний із нас може проповідувати Боже слово, Його заповіді. Для цього не потрібна богословська освіта, потрібно мати Бога в серці і жити з Ним.
Згадаймо учнів Ісуса Христа. Вони були простими рибалками. Пішли слідами Христовими, стали апостолами і святими людьми. Станьмо і ми з вами апостолами Христового слова. Якщо не можемо бути ними для більшості людей, то станьмо ними для своїх дітей, онуків. Якщо комусь із нас не вистачить сили власної на цю благородну місію, то потрібно звертатися до Господа Бога, який завжди простягне руку допомоги.
Нехай Господь — Спаситель наш — окропить наших дітей, онуків росою своєї благодаті, нехай вони будуть успішними в добрих справах і святості, нехай виростають у Господньому благословенні і любові благочестивих людей. Хай у майбутньому стануть робітниками-апостолами Христових жнив…
Підготувала Варвара МЕРЕЩУК.
«Гуцульський край», №28, 22.07.2016 року
