Петро Підлетейчук: «Я залишився єдиним живим свідком»
Коли ви вмирали,
Вам дзвони не грали…
Лиш зорі вмивались сльозами.
Далеко позаду залишилися буремні важкі роки трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність. Тисячі юнаків і юнок взяли в руки зброю і стали на боротьбу з окупантами різних мастей. Та не всі повернулись з полів битв. Вони тоді не ділились на партії і конфесії. У них був один Бог і одна Україна. Чого, на жаль, не спостерігаємо в цей час.
23 травня 1938 року в Роттердамі був убитий більшовицьким агентом полковник Євген Коновалець, командир Січових Стрільців. 25 травня 1926 року в Парижі, від рук таких же агентів, загинув Головний отаман війська Української Народної Республіки Симон Петлюра. Саме тому наприкінці травня в Україні відзначають День Героїв. Багато їх у нашій історії — і в ті далекі роки, і в наші дні, коли триває війна на сході України з московськими окупантами.
У ці дні я хочу згадати про так званий Київський процес 1952–1953 рр. Я залишився єдиним живим свідком тих подій. І мій обов’язок — згадати соратників, побратимів по боротьбі з московськими окупантами, які через зраду «Кірова» (Романа Тучака), були розстріляні в квітні 1953р. в Києві, у Лук’янівській тюрмі. Це світлої пам’яті: майор «Недобитий» — курінний, провідник Буковини Юліян Матвіїв (Львів); сотенний поручник «Вихор» — Микола Харук (Кути); сотенний «Хмара» — Д. Білінчук (Верховина); хорунжий «Скоба» — Дмитро Балагурак (Косів); районний провідник «Славко» — Ярослав Геник (Нижній Березів); зв’язкова окружного проводу «Орися», «М-35» — Олександра Паєвська; член районного проводу «Ненаситець», «Х-12» — В.Паленюк (Соколівка); стрілець сотні «Білого» «Кормелюк» — В.Костенюк (с. Трійця); кущовий провідник «Кучерявий» — Петро Танасійчук (Стебні Верховинського району); боївкар «Лисок» — Вижній Березів…
І ще багато неназваних, незламних, вірних синів України. Пам’ятаймо їх такими. Слава героям!
П. Підлетейчук,
голова управи Косівського Братства.хорунжий УПА «Спартак».
«Гуцульський край», №20, 27.05.2016 року