Звернення до сільських громад і їхніх очільників
Не можемо, не вміємо чи не… хочемо?
Вже вкотре з болем звертаюся і не перестаю наївно вірити, що таки мене почують.
Інколи мій ранок починається дзвінком — хтось у далекому селі шукає поради (всього лиш!) і просить навчити, як подзвонити на «гарячу лінію». Бідні наївні люди, зазомбовані тими «лініями», шукають рятунку, де можуть.
А тим часом питання вирішують (завжди) на місці. І знаєте, звідки дзвонять? Зазвичай із тих сіл, де не працює первинний осередок інвалідів.
Весна, свята, збільшення витрат на ліки, на городні роботи, врешті криза, — як та вода, що після повені залишає зверху все, що було сховане, прикрите, оголює проблеми. Там одинокий хворий безхатченко мріє вдосталь поїсти, там заблудився у чужому краю епілептик і без надії чекає чергового (може, й останнього) нападу, там хвороба зламала ще далеко не пенсійного віку людину, а лікування недоступне, бо заробити несила.
І тоді на допомогу приходить наша організація. Там, де є голова первинного осередку інвалідів, робиться все, щоб допомогти, порятувати з безнадії людину. Інформуємо місцеву владу, шукаємо вирішення на районному, а то і обласному рівні. До звернень громадської організації ставляться уважно. А коли організації не існує?…
Але чомусь це не стосується звернень до сільських голів і місцевих депутатів. Саме тому й б’ю тривогу, що роками не реагують сільські очільники Тюдова, Смодної, Стопчатова, Черганівки, Слобідки, Великого Рожина, Микитинців, Брустурів, Б. Березова, Рожнова, В. Березова. І якщо новообрані сільські голови ідуть на контакт, і це вселяє надію на подальшу спільну працю з підтримки знедолених, то до Тюдова, Смодної, Черганівки, Б. Березова, Стопчатова — достукатися неможливо.
А що треба? Та всього лише через сільських депутатів скликати установчі збори і серед (хоча би трьох) інвалідів вибрати одного та відправити його (чи її) у кожну третю середу місяця на заняття у постійно діючий семінар, де головам первинних осередків дають знання з усіх напрямків соціального захисту.
До того ж, голова первинного осередку інвалідів — це права рука місцевого керівника. Сільські голови Хімчина, Кутів, Яблунова, Вербовця, М. Рожина, Розтоків, Трача, Уторопів, Пістиня і багатьох інших сіл можуть це підтвердити.
І на цей раз наївно вірю, що 20 квітня о 10 годині, ваші представники таки з’являться на семінар, і мені не доведеться більше робити таких прикрих звернень.
М. Смєлік,
голова Косівської ГРАІ.
