Звертаюся саме до громадськості, бо до владних чинів писати вже немає ніякого сенсу

У квітні 2014 року мене було призначено головою Косівської райдержадміністрації. 23 грудня 2014 року я був звільнений з посади згідно розпорядження Президента України П.Порошенка. Після цього я був прийнятий на роботу на посаду  начальника відділу соціально-економічного розвитку управління економічного розвитку, торгівлі і туризму РДА.

Через 9 місяців, мене, голову Косівської РО ВО «Свобода», владний режим звільнив з роботи без належних на те підстав. Основне завдання діючої влади очорнити неугодних, показово покарати, зробити винними через нелюстровані суди, щоб ніхто не смів більше проти влади виступати. І найбільшою загрозою для режиму Порошенка є незламні представники націоналістичної «Свободи».

А тепер про все по порядку. На думку правоохоронних органів я був прийнятий на роботу в управління економіки з порушеннями. Найперше, чому це питання виникло в червні 2015 року, саме перед місцевими виборами, адже я був звільнений з посади голови РДА і прийнятий на роботу в управління економіки ще в грудні 2014 року? Чому правоохоронні органи півроку ніяких порушень в діях екс-голови РДА не вбачали, а безпосередньо перед виборами прозріли?

По-друге, я неодноразово чув від «любих друзів»: « – Матейчук ні в якому разі не повинен далі працювати в РДА, бо він і так забагато знає, вплинути на нього не можна, договоритися з ним не можна, залякати його також не можна, тому він є найбільшою загрозою для «режиму», який хоче спокою. Вийшло так, що Матейчук об’єднав проти себе всіх ворогів, які дуже люблять спокійне життя.

І що далі… обласне СБУ складає протокол про корупцію (корупція моя нібито в тому, що я не повідомив вище керівництво, що буду працювати в РДА на нижчій посаді, хоча копію розпорядження про це було надіслано в ОДА, в Адміністрацію Президента і Кабінет Міністрів України вже на другий день), прокуратура подає позов до суду, Косівський районний суд (суддя Сабадах Б.В.) виносить рішення звичайно не в мою користь, далі Івано-Франківський апеляційний суд (суддя Васильєв, нещодавно переведений з Донецька в Івано-Франківськ) забиває останній цвях у цій справі, бо його рішення остаточне і оскарженню не підлягає. Всі задоволені. Завдання виконано на 12 балів! Суд постановив притягнути мене до аміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та  оштрафував на 510 гривень.
Після того, як рішення суду прийшло в управління економіки райдержадміністрації, зразу пішов тиск зверху, що я негайно повинен бути звільнений з роботи, інакше полетять голови тих, хто мене не звільнить. Це було за місяць до місцевих виборів (добре прорахували). 29.09.2015 року я був зареєстрований як кандидат у депутати до районної ради. Згідно Закону України «Про місцеві вибори» я написав заяву про надання мені безоплатної відпустки як кандидату в депутати, натомість отримав наказ на звільнення із займаної посади.

Що цікаво, мене звільнили з роботи по ст.147 кодексу законів про працю України (КЗпПУ), тобто за порушення трудової дисципліни, яку я за 10 років своєї діяльності в РДА жодного разу не порушував.

Звичайно, що я в місячний термін оскаржив своє незаконне звільнення. Моя справа попала на розгляд до судді Косівського районного суду Цалина Б.М.

28.10 2015 року Косівський районний суд виніс ухвалу про відкриття провадження за моїм позовом про незаконне звільнення з роботи. Відбулося три попередні слухання 04.11., 16.11. і 20.11.2015р. В результаті, після відзначення 01 грудня дня працівників прокуратури, 03 грудня суддя Цалин Б.М. виносить іншу ухвалу, що моя справа непідсудна Косівському районному суду і передає її на розгляд в Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Цілий місяць слухали справу, яка була підсудна, а потім раз і вже не підсудна. Тим більше, що рішення 03.12.2015р. приймалось без моєї присутності, бо в цей день була сесія районної ради і я попередньо письмово звернувся до суду, щоб перенесли розгляд справи і не розглядали без мене. Та хто в нашому суді на таке звертає увагу.

Я подав апеляцію на цю ухвалу до Львівського апеляційного суду. Розгляд мого питання тривав три місяці, бо суддя (Затолочний) пішов у відпустку, потім захворів, а потім…у суді місяць не було грошей на марки і конверти, щоб відправити рішення Львівського апеляційного суду, яким залишили без змін ухвалу Косівського суду, назад до Косова. А це трудовий спір, який повинен розглядатися в найкоротші терміни.

Поки тривала вся ця паперова тяганина, в лютому 2016 року я звернувся в Косівський районний центр зайнятості, щоб стати на облік як тимчасово безробітний. Перед цим мав розмову з працівниками центру, розпитував, які необхідно представити документи, чи зможу зареєструватись. Отримав відповідь, що вони беруть на облік навіть людей з місць позбавлення волі, не те що мене. Але не тут то було… Мені офіційно відмовили у наданні статусу безробітного, мотивуючи це тим, що мене звільнили з роботи по ст.147 КЗпПУ, а ця стаття не є статтею звільнення, а визначає заходи стягнення за порушення трудової дисципліни, яку я ніколи не порушував.

17.03.2016р. в Івано-Франківському окружному суді відбувся розгляд моєї справи про незаконне звільнення з роботи (суддя Остап”юк С.В.). Заслухавши обидві сторони, суддя взяв тиждень на роздуми, мотивуючи, щоб йому представили мою особову справу.

25.03.2016р. суддя Остап”юк С.В. ухвалює дивне рішення. Він визнає, що мене звільнили незаконно, вирішує стягнути з управління економіки на мою користь середній заробіток за весь час (з вересня 2015р. по березень 2016р.), але іншим пунктом зазначив, що я все одно маю бути звільнений з роботи по ст.36 п.9 КЗпПУ, яка звучить – «підстави, передбачені іншими Законами».

Але і це ще не все. Цього владі було замало. Поки тривали перипетії в судах після мого звільнення у вересні 2015р., працівники СБУ розпочали черговий етап пресування. Наступним завданням було скласти ще один протокол про корупційні дії , нібито у зв’язку з несвоєчасним поданням декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. На їхню думку, я мав здати декларацію у день свого незаконного звільнення.

І так спішили цю справу закінчити до завершення моїх судів по незаконному звільненню, що 10.02.2016р. два працівники міжрайонного відділення СБУ разом з представником обласного управління СБУ, без будь-яких документів, приїхали до мене додому, зайшли у хату і пропонували пройти з ними у їхню машину на дорозі для складання протоколу і відібрання пояснень по невчасно зданій декларації. Ну як це можна назвати, як не моральний тиск на неугодних. Якщо в районі вже не залишилось більш важливих справ, як їхати до мене додому складати протоколи, то далі немає слів…

Звичайно, що я відмовився з ними йти в чужу машину, бо вже і так не знаю, яких ще сюрпризів можна чекати далі. Через півгодини ці самі працівники СБУ знову приїхали до мене додому вже з повісткою про виклик в міжрайонне відділення СБУ. Чому зразу так не зробити як того вимагає закон? Чому така спішка була? Відповідь проста, якщо суд визнає моє звільнення незаконним, тоді виникає питання чому я повинен був здавати декларацію.

В результаті, в СБУ склали протокол про адміністративне правопорушення по ст.172-6 КУпАП, узгодили свої дії з прокуратурою і передали справу на розгляд до Косівського районного суду. Ця справа знову попала до судді Цалина Б.М.

Хочу зазначити, що строки подання декларацій встановлені ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яка є чинною і на даний час.

Згідно з ч.1 ст.12 вказаного Закону суб’єкти декларування, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Суб’єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці, у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня.

Інших строків, як то зобов’язання подати декларацію за раніше неохоплений період саме у день звільнення (припинення діяльності), законодавством не встановлено, а відповідно жодного порушення ст. 172-6 КУпАП, мною не допущено.

Тиждень перед моїм судом, таку саму справу за невчасно здану декларацію у день звільнення, мав екс-голова обласної ради В.Скрипничук , але в Івано-Франківському міському суді. Він свою справу виграв, так як суд не знайшов у його діях складу правопорушення.

А в Косові все навпаки. Подібні справи були по бувших головах сільських рад нашого району. Вони дивним чином у судах безпідставно визнавали свою вину і судді визнавали їх винними у корупційних діях за невчасно здані декларації у день звільнення. Я мав розмову з деякими з них і вони сказали, що їм легше заплатити штраф, ніж наймати адвоката, витрачатися на суди і мати проблеми з правоохоронцями.

Висловлюю припущення, що владні інституції, не маючи можливості і підстав показати успіхи у боротьбі з корупцією, бажаючи мати лице перед західними сусідами, розпочали кампанію окозамилювання, притягаючи до відповідальності явно не корупціонерів за надуманими звинуваченнями, які, як бачимо, не підтверджуються навіть тими нормами, на які спираються автори протоколів.

У мене ситуація інша. Тут не входило у штрафні санкції, тут важливо було вдруге зробити з мене корупціонера на рівному місці, щоб був запасний варіант на випадок, якщо я виграю суд по незаконному звільненню з роботи. І суддя Цалин Б.М., як елемент цієї системи, визнав мене винним у тому, що я не здав декларацію у день свого звільнення. Та ще й написав у рішенні, що я діяв умисно.

Мене звільнили з роботи о 17.05 год., як я мав заповнити декларацію за 10 хвилин до закінчення робочого дня, не маючи довідок про свої доходи і членів сім’ї? На моє запитання, якщо я порушив терміни здачі декларації (а я здав декларацію за відпрацьований період 07.12.2015р.), прошу сказати в який термін я повинен був здати декларацію з посиланням на конкретну статтю і Закон України. Відповідь прокурор в суді не зміг надати, бо її немає. Інших законів, які регулюють ці питання, та інших термінів, крім 01 квітня і 31 грудня, які я наводив вище, просто немає.

Звичайно, що я подаю апеляції на ці рішення судів. Але де гарантія, що там справа не попаде до такого самого судді Цалина? Чому судді приймають завідомо незаконні рішення? Тому, що ніякої люстрації і жодних змін у судовій системі не відбулося, бо така система для «режиму» дуже вигідна, і, основне, жодної відповідальності за свої рішення судді не несуть.

Ось так система «перемелює» тих, хто їй не підчиняється. Але це мене тільки загартовує і робить сильнішим.

З одним розправитися дуже легко. Тому закликаю всіх, хто так само постраждав від владного режиму, об’єднатися і єдиним фронтом протистояти цій вакханалії, яка захлиснула всю Україну.

Голова Косівської РО ВО «Свобода»,
депутат Косівської районної ради                                            Роман Матейчук