Культурне життя Тюдова

Наприкінці ХІХ століття в с.Тюдові існувала читальня «Просвіта». У звіті товариства «Просвіта» за 1906 рік було написано, що читальня «Просвіта» існувала в Тюдові від довшого часу та проводила корисну роботу.

Знаходилася читальня «Просвіта» у хаті Гурса Василя (Гринишиного), тата Гурея Дмитра Васильовича. Тут вечорами, найчастіше у святкові дні, збиралася молодь. В  хаті було багато книжок, які, прочитавши, обговорювали. Сам господар Гурей Василь дуже любив поговорити з молоддю про політику, розповідав цікаві прочитані книги. Такі цікаві і корисні зустрічі, звичайно, закінчувалися танцями.

З розповідей старожилів довідуємось про те, що трохи пізніше, у 1927 році, в селі працювали гуртки художньої самодіяльності. Молодь об’єднувалася навколо священиків, вчителів. У цей час священиком був о.Філько Турчманович. Багато молоді було залучено до церковного хору, існувала читальня ім.М.Шашкевича, були два драматичні гуртки: при церкві, яким керував зять священика, та при школі під керівництвом директора школи Василя Тисяка, який називався «Чорногора». Дочка Василя Тисяка Орися грала на фортепіано, вчила дітей співати в церковному хорі. Учасниками двох драмгуртків була поставлена п’єса «Сто тисяч», яка мала успіх. Так було 4-5 років. З 1934 року хоровим гуртком керував директор школи Трагер.

Була організована вистава до святого Миколая, в якій взяли участь учні старших класів – Яремчук П., Кобзюк М., Кобзюк Є.

В цей час багато молоді збиралось у Дарішиних. Три брати Воротняки разом із татом Михайлом мали велику бібліотеку, на подвір’ї або в школі з тканих доріжок робили завісу і ставили вистави. Воротняк Михайло під час вистав був суфлером. Керівником драматичного гуртка був Дарійчук Микола Максимович, який у 1939 році був обраний депутатом на виборах до польського сейму, але його заарештували з національних переконань, тому обраний не був. Гурток продовжував роботу в 1941-42 роках, коли село було окуповане німцями. Ставили вистави: «Невольник», «Депутати до Відня», «Сатана в бочці», «Сто тисяч», «Дай серцю волю – заведе в неволю», «Безталанна», «Сватання на Гончарівці». Після 1939 року у виставах брали участь дівчата: Гурей Олена Іванівна, Фейчук Марія Дмитрівна, Миронюк Олена Михайлівна, Гуменюк Марія Петрівна. Вони взяли участь у п’єсах «Безталанна» та «Сватання на Гончарівці».

У 1930 – поч.1940-х років найактивнішими учасниками культурного життя села Тюдова були: о.Філько Турчманович, Трагер, Дарійчук Микола, Воротняк Федір, Воротняк Андрій, Яким’юк Володимир, Воротняк Лукин, Воротняк Дмитро, Воротняк Іван, Воротняк Михайло, Гурей Дмитро, Гурей Лукин, Гурей Іван, Гурей Федір, Гурей Михайло, Івасюк Петро, Івасюк Федір, Чоборяк Михайло, Фірчук  Василь, Лівак Петро, Гурей Василь Ів. (Ткачиків).

В 1952 році в селі відкрили клуб. Приміщенням для клубу став будинок, де за Австрії та Польщі до 1939 року була гміна, сільська рада, навпроти православної церкви у Тюдові.

Завклубом був призначений Гурей Михайло Іванович. В одній із кімнат будинку була розміщена бібліотека. Завідуючою бібліотекою була Івасюк (Дутчук) Ганна Михайлівна. Молодь своїми силами зробила в клубі сцену і зал, бібліотеку перенесли до сільської ради, яка тепер знаходилась в будинку Гурея Василя Івановича (Ткачикового).

Художнього керівника в цей час не було. Молодь, вчителі самі вчились співати і танцювати. Перші танці – «Гопак», «Катерина», а потім «Гуцулка» та «Аркан». «Гуцулку» розучував Гурей Михайло Іванович, а «Аркан» – Бісюк Федір Романович.

У 1954 році учасників танцювального гуртка запрошують на свято пісні, яке відбувалось на Кутському стадіоні. Танці «Гуцулка» та «Аркан» попадають на обласний огляд, а після обласного – на республіканський фестиваль до Києва. З танцювальним гуртком поїхав до Києва Чоборяк Федір Юрійович, який чудово виконував на сопілці гуцульські мелодії та Косович Ілля, який грав на дуді, зробленій з козячої шкури. На заключному концерті в Києві танцювали під сопілку. За прекрасне виконання танців керівники були нагороджені грамотами та наручними годинниками «Побєда». Чоборяк Ф.Ю. за гру на сопілці теж був нагороджений годинником «Побєда», а всі учасники гуртка грамотами. Фотографія Івасюк Ганни Михайлівни та Гурея Василя під час танцю була поміщена в журналі «Советский Союз». Її випадково побачив у Польщі Дутчук Марко і привіз Івасюк Ганні, яка стала його дружиною.
Весною 1955 року танцювальна група брала участь у зйомках фільму «Над Черемошем», де 35 пар  виконували танець «Суєта». Вивчили і поставили п’єси «Ой у полі нивки», «Назар Стодоля». Режисерами були вчителі мови і літератури. З виставами побували в Слобідці, Кобаках, Білоберізці. Добирались найчастіше пішки. В Білоберізку приїхали грузовою машиною, а додому повертались на лісовозі під дощем, але гурток не залишив ніхто.

В 1995 році завідування клубом прийняв Воротняк Ярослав Андрійович до 1959 року. Пізніше – Яремчук Іван Васильович, Довганюк Василь Семенович, Гудзенко Маркіян Олександрович, Марчук Михайло Дмитрович, Артим’юк Олена Іванівна, Івасюк Василь Васильович, Яремчук Михайло Михайлович, Будз Андрій Тарасович з 2005 року.

У 1960 році був збудований Будинок культури. У 1962 році сюди перевезли бібліотеку із сільської ради. Завідувачами бібліотекою після Івасюк Ганни були: Дитиненко Євдокія Данилівна, Глібчук Стефа Миколаївна, Гурей Марія Федорівна, Самовиндюк Ганна Володимирівна, а Довганюк Богдана Юріївна в даний час. Найдовше була завбібліотекою Гурей Марія Федорівна  -41 рік. Народилась Гурей Марія Федорівна в с.Тюдові в 1941 році. В 1955 році з похвальною грамотою закінчила семирічну школу в Тюдові і продовжила навчання в Кутах, закінчивши в 1958 році 10 клас Кутської середньої школи. Дуже любить книги, а тому поступає вчитися в Чернівецький культурно-освітній технікум на бібліотечній відділ, а в селі вже починає працювати в бібліотеці, спочатку у приміщенні сільської ради, а потім в СБК. Марія Федорівна була знаючим, мудрим бібліотекарем, а також хорошим педагогом і психологом, дуже акуратно вела всі записи і майстерно оформляла всі необхідні підписи. Вона знала інтереси дітей і дорослих, завжди вміло рекомендувала, яку цікаву книжку  можна прочитати, сама знала зміст всіх книжок, іноді перевіряла учнів, чи насправді вони прочитали, а коли вони відповідали неправильно, то вдруге давала читати ту саму книгу. 13 років безплатно була Гурей М.Ф. секретарем товариського суду, багато років народним засідателем у суді, проводила цікаві конференції, зустрічі, огляд літератури. Віддана, невтомна, незважаючи на погодні умови чи температурні режими, вона завжди була на робочому місці.

Художніми керівниками з 1962 року були: Мельник Василь Іванович, після закінчення Львівської консерваторії, Додяк Василь Іванович, вдруге і втретє через певний час Воротняк Ярослав Андрійович, Слижук Іван Іванович після закінчення Львівської консерваторії, за якого хор села Тюдова в 1989 році одержує звання Народного. За Додяка Василя Івановича був прекрасний учительський хор в с.Тюдові.

Найактивніші учасники хору 1960-80-их років: Гурей В.Г., Гурей Ф.Ю., Яремчук П.І., Воротняк М.Ю., Саповська К.Д., Буряк О.М., Івасюк М.І., Олексюк Ф.Ю., Гурей І.М., Янчук О.С., Луканюк В.І., Воротняк Ю.І., Подоляк М.О., Дояр А.А., Довганюк В.О., Фейчук І.О., Олексюк М.П., Слижук І.О., Яким’юк І.Ю., Яким’юк А.І., Артимчук І.Ю., Погребенник М.Б., Тріщук Т.І., Івасюк О.І., Іванчук Й.Д., Гудзенко Я.О., Барило В., Грималюк П.М., Грималюк О.І., Марчук С.М.

З 2000 року хором у Тюдові керує Воротняк Олексій Ярославович. Хор називається «Сокільський передзвін», підтверджує звання народного. Хористи села Тюдова є активними учасниками всіх свят в селі, районі, гуцульських фестивалів.

На ХV міжнародному гуцульському фестивалі в м.Рахові в 2005 році хор одержав ІІІ місце. Хористи співають з нотами, дуже гарно і мелодійно виконують складні хорові пісні завдяки вмілому керівництву сім’ї Воротняків, які складають ядро хору. Це брати Ярослав та Данило Воротняки, дружина Ярослава Андрійовича Надія Петрівна, їх син Олексій, невістка Марія, онуки Ярослав, який закінчив Львівську консерваторію, Надія, Михайло. Вся сім’я Воротняків – це люди з великою музичною культурою і грамотністю, патріоти України та української пісні. 18 червня 2006 року у Народному домі с.Тюдова відбувся чудовий звітний концерт хору «Сокільський передзвін». Хористи виконували пісні: «І шумить, і гуде…», «Ой у вишневому саду», «Ой зацвіла черемшина», «Сонце заходить», «Про козака Софрона», «Ой дуб дуба», «Закувала та сива зозуля», «Верховино! Світку наш». В цей день вперше виконувалась пісня – гімн хору «Сокільський передзвін». Слова і музику пісні «Сокільський передзвін» написала вчителька історії місцевої школи Чоланюк (Букатка) Марія Петрівна. Виконували гімн-пісню у супроводі хору Воротняк О.Я. та Чоланюк М.П. Жіночий вокальний ансамбль «Марія» виконував пісні «Ой діброво, темний гаю» до 145-річчя перезахоронення Т.Г.Шевченка 22 травня 1861 року в Україні та «Чорноморець, матінко». Неповторними були тріо бандуристок у складі Людмили Миронюк, Надії Воротняк, Світлани Лозован (Миронюк), які співали, граючи на бандурі, пісні: «Гомоніла Україна», «Над прозорою криницею».

Весь концерт був присвячений 145-річчю перезахоронення Т.Г.Шевченка 22 травня 1861 року в Україні,  135-річчю від дня народження Л.Українки, 150-річчю від дня народження І.Франка.

У 2002-2003 році при Тюдівській ЗОШ І-ІІІ ст. під керівництвом Воротняка Ярослава Андрійовича та з допомогою вчительки – класного керівника Чоланюк М.П. був організований учнівський танцювальний гурток. Учні вивчили танці «Гуцулку», «Аркан», «Польку», «Вальс», «Голубку», «Кругом Мариноньки».

Батьки цих учнів разом з класним керівником Чоланюк М.П. на деякий час відновили роботу драматичного гуртка. Поставили уривки з вистав «Кайдашева сім’я», «Дідова дочка та бабина дочка» на сучасний лад.

Найактивніші учасники драмгуртка: Нафус А.Ю., Івасюк Л.М., Додяк Г., Михайлікова Г.В., Фірчук М., Воротняк О.Д., Чоланюк М.П., Воротняк Б.П., Слижук С.Ф. та Слижук Я.П.

Окремо хочеться згадати неперевершених, дуже популярних в 50-70 роки тюдівських музикантів. Це Гурей Василь, який всіх зачаровував своєю грою на скрипці, талановиті цимбалісти Буряк Олексій та Марчук Федір, сопілкар – чарівник Чоборяк Федір, Ілюк Василь – вправний тромбоніст, Рибчук Дмитро вдало доповнював капелу грою на басі, бубнах. Ілюк Василь та його син Дмитро, також були чудовими скрипалями. Оживають мелодії, коли бере в руки баян Лівак Роман, багато років вище названу капелу підтримував грою на баяні Додяк Василь, а потім естафету прийняло молодше покоління: скрипаль Будз Тарас, баяністи Слижук Василь, Воротняк Дмитро, трубач Яремчук Іван, майстри гри на іоніці – Чоборяк Михайло, Довганюк Петро, Слижук Роман.

Наступає період весіль, приходять  свята, веселиться Тюдів, а руки тюдівських музикантів не втрачають своєї вправності, а, як колись чарували, так і тепер захоплюють душу своїми мелодіями.