Сказ — смертельна хвороба

Ще півстоліття тому в Україні щороку реєстрували понад 150 випадків сказу та завдяки вакцинації ця смертельна хвороба почала відступати. Наприкінці 90-х спостерігались лише поодинокі її випадки. Останнім часом вірус сказу нагадав про себе знову.

Щорічно в Україні реєструють близько 120-140 тисяч осіб, які звертаються за медичною допомогою через укуси тваринами, з яких 60 відсотків направляють на лікування за підозрою в інфікуванні сказом.

В області зареєстровано 21 випадок сказу серед тварин (12 лисиць, вісім собак та один кіт). Напружена епізоотична ситуація щодо сказу тварин склалась на території 11-х районів, а саме: Богородчанського — 1 (собака), Верховинського — 2 (собака, лисиця), Галицького — 1 (собака), Городенківського — 1 (лисиця), Калуського — 3 (2 лисиці, собака), Коломийського — 1 (лисиця), Косівського — 2 (лисиця, собака), Надвірнянського — 1 (лисиця), 2 (куниці), Рогатинського — 7 (5 лисиць, 2 собаки), Снятинського — 1 (собака), Тисменецького  — 1 (кіт).

У Івано-Франківській області захворюваність на сказ серед тварин (21 випадок) в порівнянні з аналогічним періодом 2014 р. (14 випадків) збільшилась у 1,5 рази. На експертизу до обласної ветеринарної лабораторії доставлено 373 взірці патматеріалу (з яких позитивних 5,6% взірців): 237 лисиць (5,0% з них позитивні), 114 собак (7,0% з них позитивні), та 7 котів (14,3% з них позитивні), 11 куниць, 1 кроля, 1 кажана, 1 ондатру, 1 щура.

У Косівському районі за перше півріччя до лікувально-профілактичних закладів звернулося 75 осіб покусаних, ослинених різними тваринами, зокрема: покуси нанесені  собаками — 59 осіб, в т.ч. бродячими — 21; котами — 8, кобилою — 1, гризунами (щур) — 1 особа , їжаком — 1 особа, куницями — 3, білкою — 1. Зареєстровано два вогнища сказу (собака хвора на сказ — с.Середній Березів, та 1 лисиця — с. Брустури).

У районі за антирабічною допомогою звернулося 26 осіб, покусаних, різними тваринами зокрема : собаками — 21, в т.ч.бродячими — 4, котами — 4, куницею — 1.

Покус куницею жінки стався в с. Соколівці, а при ветекспертизі звірини лабораторно підтверджено сказ. При проведенні протиепізоотичного розслідування встановлено одну особу, яка мала контакт з цією куницею (чоловік задушив куницю, але при цьому сам не був покусаний). Ці особи приймають курс антирабічних щеплень в травматологічному відділенні Косівської ЦРЛ.

У цьому році зареєстровано один випадок покусу куницею дорослої особи у Верховинському районі.

Довідково: сказ — гостра інфекційна хвороба з тяжким ураженням центральної нервової системи, що спричиняється вірусом. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих звірів (вовки, лисиці — 41,4%) чи домашніх тварин (коти — 21,8%, собаки — 15,3%) а також сільськогосподарських тварин (20,2%).

При своєчасному зверненні постраждалого до лікувального закладу проводиться щеплення антирабічною вакциною, що поперед-жує захворювання і рятує життя.

Сказ (водобоязнь, гідрофобія) віднесено до особливо небезпечних хвороб. Основною причиною захворювання людей є пізнє звернення за медичною допомогою. При несвоєчасно проведених щепленнях, котрі здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба закінчується смертю.

Медичні працівники наголошують, що до лікаря потрібно звертатися відразу після контакту (укусу чи ослизнення) з підозрілою твариною, бо при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, не вдається. Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1-3 місяці (хоча може тривати й до року), і перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин.

З метою попередження сказу, ветеринарна служба веде боротьбу зі сказом серед собак, (знищення бродячих тварин), здійснює профілактичну вакцинацію свійських тварин. Для того, щоб запобігти захворюванню на сказ та смерті від цієї особливо небезпечної хвороби, необхідно: не контактувати з бездомними та дикими тваринами, постійно пояснювати дітям про небезпеку таких контактів.

Л. Гавронська,
лікар-епідеміолог КМУДСЕС.

«Гуцульський край», №38, 18.09.2015 року