Децентралізація по-косівськи
В листопаді 2014 року відбулась зустріч мера м. Косова Фокшея М. М. з громадськими активістами, керівниками установ та закладів міста. На цій зустрічі ректор Косівської філії Львівської Академії несподівано заявив, що подає в суд на косівську міську раду з метою відсудити право власності на будівлі інституту.
З історії даної проблеми: в 2010-му році Львівська академія звернулася з проханням до косівської міської ради визнати право власності на будівлі інституту за нею. Сесія косівської міської ради відмовила в даній заяві. Аргументи косівської влади є слідуючі: історія Косівського інституту тягнеться ще з далекого 1882 року, коли зусиллями та коштом громади було засновано школу ткацтва та зібрано кошти і куплено землю під будівництво приміщень Школи у Москалівської Гміни. Також ми добре пам»ятаємо долю таких підприємств, як Сирзавод, »Гуцульщина», які були виведені з власності громади шляхом сумнівних маніпуляцій на початку 90-х років, і фактично знищені.
Тому міською радою було прийнято рішення виготовити свідоцтво на право власності над даними будівлями за косівською територіальною громадою в особі міської ради. Що й було зроблено. Мотиви даного рішення — заклад почав свою історію ще в 1882-му році, землю під нього і значна частина коштів виділялась представниками громади (і не тільки косівської, а й навколишніх сіл), тому будівлі, земля і нерухоме майно повинно належати громаді Косова, а не львівській академії, яка появилась на горизонті на початку двотисячних років.
Колишнім директором закладу, Сусак Катериною Романівною, була проведена титанічна робота в архівах області та м Львова, де знайдено багато забутих та невідомих сторінок з історії вузу за часів Австро-Угорщини, Польщі та СРСР. Зокрема й те, що за часів СРСР будівництво вузу фінансувалось не з державного бюджету, а Міністерством місцевої промисловості, (за рахунок доходів підприємств місцевої промисловості району та області та дотацій міністерства).
Разом з тим, ще в 2008р інституту було видано свідоцтво на право користуватись земельною ділянкою під будівлями, так як вони були користувачами. Маючи цей документ, і керуючись тим, що існує нібито якесь розпорядження міністерства освіти про те, що будівлі повинні знаходитись в державній власності, ректор Мартинюк С. Л. вирішив відсудити будівлі.
Також відбулась зустріч профспілкового комітету інституту з мером та групою депутатів про ситуацію з майном, так як намір ректора подати в суд викликає в багатьох представників колективу (які, одночасно, є представниками косівської громади) питання. Зустріч відбулася, ректор, зробивши коротку доповідь, в якій подав дуже своєрідну точку зору, відразу втік, а ми 2 години спілкувались з представниками колективу.
На питання до ректора, чому ж тоді він своєю заявою просив міську раду визнати будівлі майном Львівської Академії, якщо вважає, що будівлі належать державі — якоїсь конкретної відповіді не отримав. Натомість виступила пані головний бухгалтер і заявила, що відсутність у них права власності на будівлі створює певні незручності в роботі. На моє питання, які саме незручності, і з якого часу — теж відповіді не було. Я в своєму виступі вказав на слідуючі речі: ніхто більше, ніж косівська громада, не зацікавлений в успішному функціонуванні вузу. По-перше — це престиж, місто з населення 9тис чол. має вищий навчальний заклад, який готує і випускає реальних спеціалістів, які набувають реальних професій.
По-друге — це гроші і робочі місця. Не секрет, що студенти, навчаючись в вузі,, наймають квартири, тратять свої гроші на товари та послуги в Косові.. Ми говоримо про розвиток туризму і забуваємо — що студенти — це практично туристи, які проводять в нашому місті більшу частину року. Багато міст в Європі тільки й живе за рахунок навчальних закладів. По-третє — успішні люди, які закінчили наш вуз, назавжди пов”язані з нашим містом, роблять йому рекламу.
Тому міська влада ніколи не втручалася в діяльність вузу, не ставила ніяких майнових претензій, не вимагала ніякої оплати. І не збирається цього робити в майбутньому.
Натомість, дивує позиція ректора. Якщо є якісь формальні проблеми, які шкодять діяльності закладу — то, на мою думку, треба підійти з юристами в міську раду, і, сівши за стіл, попробувати їх вирішити. А не подавати в суд. Тому перечислені обставини наводять на думку, що ми маємо справу зі спробою захоплення майна косівської громади.
Після цього мною було направлено депутатські запити в Фонд Державного майна Івано-Франківської області, в Фонд Державного майна України та в Міністерство Освіти України з питанням, чи перебувають будівлі Інституту у власності держави. Ствердної відповіді я не отримав. В день, коли виходитиме ця стаття, 28-го липня, представники косівської міської влади будуть перебувати в господарському суді м Івано-Франківськ, де представники обласної прокуратури будуть намагатись відібрати будівлі Інституту в косовської громади.
Прикриваючись іменем України, представники тієї влади, яка зі сцени Майдану обіцяла реформу з децентралізації, рефому місцевого самоврядування, спробують забрати залишки майна, яке перебуває у власності громади.
Ю. Плосконос
депутат косівської міської ради
