Бібліотека — аптека душі
«Духовні ліки», — говорить напис при вході в бібліотеку Рамзеса II зроблений три тисячі років тому назад. Дивно, що ще в сиву давнину людство було настільки догадливим та розумним. Відомий італійський поет Франческо Петрарка влучно виразився: «Книги ж можуть викликати надзвичайне захоплення: вони говорять з нами, як живі, вони — наші кращі порадники, наші найближчі друзі».
Відомо, що кожній людині притаманні, так звані, два світи. Ми часто хворіємо, тому йдемо в аптеку, щоб придбати ліки для лікування. Та не завжди вони допомагають, адже існують ще й душевні хвороби. Неодноразово ми розчаровуємось, впадаємо в депресію, а інколи й самі не знаємо, чого хочемо. Що ж тоді робити? Яким чином можна зарадити нашій хворобі? А відповідь проста. Потрібно шукати аптеку душі. Такою аптекою, на мою думку, є бібліотека. Тільки вона здатна вилікувати наші душевні рани. Головне, вміти правильно підібрати ліки, що й допомагає нам зробити досвідчений фармацевт аптеки душі — бібліотекар.
«Читання возвеличує душу», — писав Вольтер. Ми будемо вражені від результату, якщо підберемо книгу, яка потрібна нашому внутрішньому світу. Адже деяку душевну хворобу виліковує щира розмова з рідними людьми, друзями, коханими. Зцілити душу можна, відвідуючи духовну скарбницю — храм. Але досить часто знаходимо вирішення своєї проблеми саме в книзі, в якій можна натрапити на такі рядки, які, начебто, дійсно взяті із нашого життя. Саме вони допомагають нам відшукати правильний шлях. Тому слова Івана Федорова, що «книги — це ліки» є дуже правдиві.
«Читання омолоджує людину. Одного разу потоваришувавши з книгою, бійтесь втратити цю славну, ні з чим незрівнянну дружбу. Дорожіть нею, і ви ніколи не втратите силу духу і віру в можливість творити», — писав С.Струмилін. Які правдиві слова! Звичайно, я розумію, що після прочитаної книги ні в кого не зміниться зовнішність, але омолоджується душа, а це, я вважаю, є набагато важливішим.
Та, на жаль, сучасні технології замінюють собою реальні речі. Але для мене електронна книга ніколи не замінить справжню. Так.Інтернет — це цікава і корисна річ. Тут можна знайти важливу та необхідну інформацію, але, як не крути, хоч би як воно не було написано дослівно, слово в слово, як у друкованій книзі, ну не те воно, і все!
Особисто для мене ніколи не вийде з моди йти в бібліотеку. Переступаючи її поріг, я вдихаю на повні груди цей запах мудрості і поринаю у якусь особливу свою атмосферу. На полицях безліч книг, кожна з яких приховує свій неповторний зміст, так хочеться прочитати їх, якнайшвидше дізнатися, яка ж історія саме в цій книзі. А коли вже її прочитаєш, то відчуваєш, як легко стає на душі. Нічого в світі не може замінити це відчуття. То хіба книги — це не ліки душі? Саме так. Читаючи, ми збагачуємо свою душу, лікуємо її навіть тоді, коли й самі не помічаємо, як це нам потрібно.
«Кожен з нас може отримати в бібліотеці душевний спокій, втіху в печалі, моральне оновлення і щастя, якщо тільки вміє володіти тим дорогоцінним ключем, який відкриває таємничі двері цієї скарбниці», — так виразився англійський вчений Леббок. Варто тільки зрозуміти ці слова і вдуматися в їхній зміст. І тоді ніколи не заросте дорога до бібліотеки, того храму, аптеки душі, що здатний змінити світогляд, ваш внутрішній, а отже, і цілий світ.
Ілона ЗАХАРУК.
«Гуцульський край», №27, 3.07.2015 року
