Театру «ОГО-ГО» – чотири роки!
«ОГО-ГО» – це молодіжна театральна студія, створена в Косівському районному Центрі Дитячої Творчості в 2011 році. Керівником театру є Світлана Морикіт, яка працює на посаді культорганізатора в ЦДТ, а також очолює вокально-естрадну студію «Золотий Орфей». На сьогодні «ОГО-ГО» – це єдиний діючий театр в Косові з різноплановим репертуаром, який постійно оновлюється. 26 березня відбулася прем’єра нової вистави – «Народні побрехеньки». Там ми поспілкувалися зі Світланою про виконану роботу за 4 роки.
– Скільки вистав вам вже вдалося поставити?
– За чотири роки навчання і плідної праці «Ого-го!» подарував глядачам багато різножанрових заходів, зокрема вистави: «Історія маленького Привиденяти» (2011), «Прикрі пригоди в країні погоди» (2011), «Чорне і біле» (2012), «Як ми на Андрія ворожили…» (2012), «Ми – «Ого-го!». А ви?» (2013), «Одного разу…» (2013), «Моя новорічна казка» (2013), «Таємниця зимового лісу» (2014), «Біда навчить» (2015 р.); театр одного актора «На перші гулі»; театралізовані мініатюри: «Великодній ярмарок», «Норовиста», «Вечорниці»; літературно-музичні композиції: «Колядочка», «Шлях Тараса», «Терниста дорога Христа»; вечір-реквієм «А Сотню вже зустріли небеса…» (2014 р.); вечір джазу «Jazz and Love» (2015 р.); театральний капусник «Народні побрехеньки» (2015 р.). Результат нашої діяльності може побачити і оцінити лише глядач. Ми ж стараємося і працюємо для нього.
– Розкажи детальніше про виставу «Народні побрехеньки», яку ви презентували 26 березня з нагоди Міжнародного Дня театру.
– Скажу словами, декламованими зі сцени: «Знаєте кожен з нас, творчих людей, трішечки божевільних, має свої особливі і такі улюблені речі, які дозволяють відволіктись від повсякдення. Хтось стрімголов тікає до гір, комусь набагато миліше просто вимкнути світло і мріяти у повній тиші. Дехто віддає перевагу читанню улюблених книг… А хтось просто любить сидіти у вікні, обгорнувшись теплим покривалом, слухати тишу, гладити свого улюбленого кота, дивитися як краплі дощу стікають по шибці, як перехожі зникають десь за останнім провулком вулиці і пити гарячий чай з терпкуватою гвоздикою і медом… І мріяти… А як відпочиваєте ви? Де ховаєте свою втому, негативні думки, емоції? Як заспокоюєте нерви, коли вони вже перебувають на стадії майже зриву?». Ми – йдемо до театру і граємо на сцені різноманітні ролі. І саме це хотіли презентувати глядачеві як один із засобів зняття буденної втоми.
27 березня весь світ святкує Міжнародний день театру. Ось і ми вирішили присвятити цій важливій даті свої театральні посиденьки. Та перш ніж приступити до роботи, серйозно задумались, в якому форматі святкуватимемо цей день в 2015 році. І знаєте, якась ностальгія за минулим насунулась. Стільки приємних спогадів накотилось. Про перші постановки «Ого-го!», перших її акторів, перших випускників, сміх і сльози, нові звершення і миттєві труднощі… І всього того було так багато, що ми вирішили нагадати глядачеві, як у нас все починалося…
В програмі капусника зі сцени пролунали гумористичні твори: Остапа Вишні, Миколи Савчука, Степана Васильченка, Івана-Нечуя Левицького, Василя Лазорика тощо.
На сцені ніби на якусь мить ожили картинки з недалекої минувшини українського народу, збагачені тематичними декораціями та музичним супроводом. І вже на якусь мить глядач міг прокрутити у своїй уяві сюжети, які створив і виплекав наш славний український народ.
– Коли косівським глядачам варто чекати нову прем’єру?
– До кінця навчального року залишилось вже не так багато часу, тому наразі в планах лише дві заплановані постановки – дитяча казка «Як Іванко-Дурник обдурив Чорта» для найменшеньких діточок та вистава «Правдива пісня». І, звісно ж, підсумкові іспити. Над цим і працюємо.
Тарас Пасимок
Автор фото Світлана Морикіт
