Обов’язок спадкоємців — відшкодовувати витрати на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця

Спадкоємці зобов’язані відшкодовувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця.

Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Правовий статус спадкоємців передбачає наділення їх не тільки правами, а й покладає на них обов’язки. Оскільки спадкування ґрунтується на цивільному правонаступництві, тобто на переході прав та обов’язків від однієї особи (правопопередника-спадкодавця) до іншої (правонаступника-спадкоємця), загальною умовою появи у спадкоємців відповідних обов’язків є попередня належність їх спадкодавцеві. Водночас у деяких випадках спадкове законодавство покладає на спадкоємців виконання обов’язків, які не ґрунтуються на правонаступництві, тобто не належали спадкодавцеві.

Поряд із обов’язками щодо вчинення дій немайнового характеру згідно зі ст.1232 Цивільного кодексу України належить і обов’язок спадкоємців відшкодовувати витрати на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця.

Умовою відшкодування витрат є їхня розумність, що передбачає обумовленість цих витрат саме доцільністю, необхідністю вчинення спадкоємцями або третьою особою певних дій щодо спадкодавця за його життя або після смерті. Розумними витрати можуть визнати у випадку, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені.

Вказані вище розумні витрати на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця можуть стягнути на користь тих осіб, що їх фактично понесли, у повному обсязі і за весь час, коли вони мали місце, але не більше як за три роки до смерті спадкодавця. Таке рішення ґрунтується на тому припущенні, що якби особа, котра здійснювала такі витрати, мала намір стягнути їх зі спадкодавця за його життя, то могла б зробити це за період не більше, ніж за три роки.

Обов’язки, які виникають у спадкоємців у зв’язку з відкриттям спадщини, поділяють на дві групи:

• до першої групи належать борги самого спадкодавця, не погашені ним за життя — це можуть бути зобов’язання, що випливають з укладених спадкодавцем договорів та інших правочинів, а також і зобов’язання із заподіяння шкоди;
• до другої групи включають обов’язки, які не є обов’язками самого спадкодавця, але виникають у зв’язку з його смертю, які також підлягають виконанню спадкоємцями.

До цих витрат відносять витрати спадкоємців або третіх осіб, понесені ними на утримання, догляд, лікування спадкодавця, а також витрати, пов’язані з організацією і проведенням поховання.

Кошти, витрачені на проведення поминальних обідів, за законодавством не належать до витрат на поховання спадкодавця, тому правових підстав для задоволення відповідних витрат немає.

Дуже важливим є питання про можливість віднесення зазначених витрат до складу спадкового майна. Це викликано тим, що його вирішення дозволяє враховувати (чи не враховувати) ці витрати при обчисленні спадкового пасиву, що є необхідним для визначення меж задоволення вимог кредиторів спадкодавця згідно зі ст.1282 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1232 ЦК України обов’язок щодо відшкодування витрат покладають на всіх спадкоємців. Витрати, понесені на утримання, догляд, лікування і поховання спадкодавця підлягають розподілу між усіма спадкоємцями, які прийняли спадщину, пропорційно до розміру спадкових часток кожного з них.

О. РОМОВСЬКА, приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу.

«Гуцульський край», №51, 19.12.2014 року