Не чекайте «граду»!
11 вересня на схід України, в зону АТО, вирушив зведений загін міліціонерів чисельністю 95 правоохоронців, п’ятеро з яких — працівники Косівського РВ УМВС, а саме: Микола Максимчук, Петро Долішняк, Дмитро Гасяк, Юрій Прокоп’юк, Роман Славніцький.
Перед від’їздом хлопці проходили спецпідготовку на полігоні в с. Старий Лисець. Там вони поліпшували свої знання у тактиці та медицині, а також брали участь у практичних заняттях з бойовими стрільбами, відпрацьовували і моделювали ситуації, які зараз найбільш поширені в зоні АТО: оборона блок-постів, охорона режимних об’єктів, зачистка непідконтрольних територій і споруд. Під час перебування на полігоні до правоохоронців з лекцією приїжджав лікар — волонтер зі США, який проводив заняття, на яких можна було отримати елементарні навики надання першої медичної допомоги. Лікаря було цікаво слухати, адже це був практикуючий спеціаліст, який брав участь у багатьох військових конфліктах і багато знань і навичок отримав з власного досвіду, набутого в реальних ситуаціях.
Часто до своїх підлеглих навідувався начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області Микола Олександрович Семенишин. Він справляє найпозитивніше враження під час спілкування, оскільки дає відповідь на всі запитання, об’єктивно бачить усі недоліки, нічого «не загортає в папірці». Якщо були якісь потреби, — намагався їх задовольнити, викликав на полігон працівників того чи іншого управління, щоб спеціалісти дали ґрунтовну відповідь на конкретне запитання. Зокрема, викликав фінансиста, який докладно розповів бійцям про їхню зарплатню під час перебування у зоні АТО.
Оскільки зараз держава перебуває у складному економічному становищі, а до війни ніхто й ніколи не готувався, хлопці мусили споряджатися власними силами. Понад сім тисяч гривень на одного зібрали райвідділи, з яких відправляли добровольців. За ці кошти централізовано закуповували бронежилети, каски, форму та взуття. Решту необхідного хлопцям надали волонтери руху «Свій за свого», небайдужі жителі району, Косівська РДА, а деякі речі бійці купували за власні кошти.
До слова скажу, що організатори акції «Свій за свого» придбали для хлопців додаткову змінну форму натівського взірця, наколінники і наліктники, футболки, міцні військові дощовики, балістичні окуляри й маски, що захищають очі від осколків, тактичні рукавиці, розвантажувальні жилети для магазинів з кулями, казанки, спальники та фляги. На одного правоохоронця волонтери витратили майже три тисячі гривень. Деякі речі в хлопців були свої, як наприклад, спальник чи розвантажувальний жилет, і тоді вони його не отримували. Самі ж міліціонери зібрали для своїх колег по сім тисяч, а також придбали засоби для припинення кровотечі — «турнікети». Косівська районна державна адміністрація допомогла придбати карімати загальною вартістю 720 грн., а також виділила кошти, для придбання коліматорних прицілів у сумі 7490 грн. Також до допомоги долучився підприємець К. (він не хоче себе афішувати) з с. Шешорів, який надав три тис. грн. для придбання приладу нічного бачення вартістю 4200, а решту суми додали волонтери акції «Свій за свого». Коли підприємець К. дізнався, що в Косові живе вдова бійця «Айдару», то додав ще дві тис. грн., які їй передали.
Хлопці вже перебувають на Сході, відстоюють цілісність нашої держави. Всі вони є справжніми патріотами і обов’язково треба написати про кожного з них в наступних номерах газети. Вірю, що вони всі, живі і здорові, повернуться на рідну Косівщину.
А тепер напишу кілька слів про одного з них — Миколу Максимчука з Космача. Він вже третій у родині, хто вирушив на Схід. Микола — справжній патріот, а сміливості і відваги в хлопця вистачить на двох, а то й на трьох. З Миколиної сім’ї на Сході вже перебувають брат Петро та батько Микола Миколайович, який стояв цілу зиму на Майдані. Замість того, щоб повернутися до буденного життя, записався до лав Національної гвардії. Микола Миколайович є прикладом для нас усіх у тому, як треба любити Україну і виховувати своїх дітей.
Хлопці дякували всім, хто їм допомагає. А ми своїми молитвами маємо подякувати всім тим, хто залишив свої домівки і сім’ї та поїхав захищати Україну у війні проти страшного ворога-нелюда та антихриста Путіна.
Р.5. Наше суспільство розділилось на активних і пасивних. Активні — це ті, які не стануть на коліна перед ворогом, готові захистити себе і ближнього. Вони йдуть воювати або допомагають бійцям. Хтось має мужність, здоров’я, навички і йде на фронт, а хтось, залишившись у тилу, поводиться фінансово скромно і все зекономлене жертвує армії, добровольцям, Україні. Хочеться вірити, що таких більшість.
Пасивні — це ті, які не вірять у війну, впевнені, що вона десь там далеко і нас не зачепить. Водночас, тримаючи закордонний паспорт вже з проставленими візами в руках і спаковані речі напоготові, будують паркани, палаци, півдня вибирають кольори стін, а їхні діти витанцьовують на дискотеках.
Незрозуміло, до якої категорії віднести владу? З одного боку, райдержадміністрація допомагає бійцям, але не спромоглась відмінити дискотеки в ті дні, коли хоронили полеглого за Україну бійця «Айдару» Андріюка, проте, встигають вітати нас з білбордів (голова районної ради!). Тут важко визначити…
Кожної неділі активісти волонтерського руху «Свій за свого» проводять акції, метою яких є збір коштів для потреб військових, а також патріотичного виховання молоді. Проте косівчан, які уже традиційно приходять, дуже мало. Коли надворі сонце, всі вирушали на річку чи в ліс — на шашлики. Цього тижня був дощ, і всі були вдома. Але треба відзначити, що є патріоти, які не дивлячись ні на що, приходять і жертвують гідні суми. Якщо ми будемо такі пасивні і нарікатимемо на погоду — дощ чи сонце, то дочекаємось у Карпатах «граду».
Назар Александрук,
м. Косів, безпартійний, активіст Самооборони.
«Гуцульський край», №39, 26.09.2014 року